Нові Велідники — Енциклопедія Сучасної України

Нові Велідники

НОВІ́ ВЕЛІ́ДНИКИ (до 1925 – Веледники) – село Коростенського (до липня 2020 – Овруцького) району Житомирсь­кої області. 2020 Нововелідниц. (до 1959 – Веледниц.) сільс. раду (підпорядк. села Іллімка, Красилівка, Прибитки, Сорокопень, Старі Велідники та Чабан) зараховано до Словечан. громади. Н. В. знаходяться на Словечансько-Овруцькому кряжі, у ме­жах Житомирського Полісся, на малій р. Іллімка (Піщанець, Піщаха), побл. місця її впадіння у Норин (притока Ужа, бас. Прип’яті), за 21 км від м. Овруч. Пл. 1,7 км2. За переписом насел. 2001, проживали 783 особи; переважно українці. Залізнична ст. Велідники (відкрито 1935). Виявлено 2 поселення та 2 майстерні кре­м’яних знарядь доби неоліту й 3 давньорус. могильники. Село вперше згадується 1545 в описі Овруц. замку як Веледники. Після Люблін. унії 1569 від Великого князівства Литовського у складі Київ. воєводства навколишні землі відійшли до Польщі. Відтоді до 1923 – у межах Овруц. пов. Здавна існувала Веледниц. волость, що наприкінці 19 – на поч. 20 ст. увійшла до Норин. волості (див. Норинськ). Жит. брали участь у Визв. вій­ні під проводом Б. Хмельницького. За Андрусів. перемир’ям 1667 і Вічним миром 1686 Веледники залишилися у складі Польщі. Після її 2-го поділу 1793 відійшли до Рос. імперії. 1793–95 – м-ко Заслав., 1795–1925 – Волин. губ. 1885 у Веледниках було 46 дворів, мешкали 310 осіб, діяли 2 церкви, костел і 2 євр. молитов. будинки. 1906 у Веледниках – 83 двори, 479 жит.; у с. Старі Веледники – відповідно 52 і 376. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–30, 1935–37 – у складі Коростен. округи; 1932–37 – Київ., від 1937 – Житомир. обл.; 1923–26 – Лугин., 1926–62 – Словечан., 1962–2020 – Овруц., від 2020 – Коростен. р-нів. Від 1925 – село. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від серпня 1941 до листопада 1943 – під нім. окупацією. На фронтах 2-ї світ. вій­ни воювали 880 воїнів-земляків, з них 430 загинули (встановлено пам’ятник). Діяли рад. партизан. загони. Оскільки нацисти майже вщент зруйнували с. Словечне, 1945–52 у Н. В. базувалися органи влади Словечан. р-ну. 1957 засн. цегел. з-д. 1986 навколишні угіддя зазнали забруднення унаслідок аварії на ЧАЕС. Розвідано родовища торфу («Черевківське Гало»), чорного граніту («Котел») та кварцитів. Функціо­нують Нижній склад «Велідники» та Велідниц. лісництво (6510 га) Словечан. держлісгоспу, Сорокопен. лісництво (506 га) Овруц.-Народиц. спецдержлісгоспу. У Н. В. – заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка; амбулаторія заг. практики сімей. медицини. На тер. Овруччини знач. популярністю користується ансамбль «Водограй». Збереглася дерев’яна Свято-Богоявлен. церква (19 ст.). Пам’ятка історії місц. значення та об’єкт паломництва хасидів – поховання цадика Ісраеля Дов Бера (1870). Серед видат. уродженців – гірн. інж. В. Колосюк.

Літ.: Бондаренко С. Д. Земля Древлянська: істор. нарис про Овруччину. Ж., 2003; Романюк Н. Й. Сільська територія в умовах радіоактивного забруднення після аварії на Чорнобильській АЕС: 1986–2006 рр. (На прикладі території Нововелідницької сільської ради Овруцького району Житомирської області) // Вісн. аграр. історії. 2015. № 10.

П. А. Романуха

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
П. А. Романуха . Нові Велідники // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=73304 (дата звернення: 27.09.2021)