Новікова Ольга Василівна — Енциклопедія Сучасної України

Новікова Ольга Василівна

НО́ВІКОВА Ольга Василівна (19. 05. 1969, Київ) – сценограф, живописець, графік. Чл. НСХУ (1995). Закін. Нац. академію образотвор. мист-ва та арх-ри (Київ, 1995; майстерня Д. Лідера). Від 1997 працює художником-постановником у Нац. центрі театр. мист-ва (Київ). Оформляє вистави (її ескізи декорацій та костюмів утворюють графічні чи живописні серії творів). Авторка сценографії та костюмів до вистав: «Чекаючи на Ґодо» С. Беккета (реж. А. Заманська, 1996), «Кола Айсі» Л. Чюпіс (реж. О. Шапаренко), «Action» C. Шепарда (реж. В. Марге, Франція; обидві – 2007), «Дикий мед у рік чорного півня» О. Миколайчука (реж. О. Шапаренко, 2011); костюмів до вистав: «Історія Отелло» Л. Іцелєва (реж. А. Канцедайло, 2011), «Безодня кличе безо­дню» О. Танюк (реж. С. Сукненко, 2015). Працювала як художник над проектом О. Танюк «Сон Лакшмі, що побачив Вішну у своєму сні, або Медитація на тему ігри Богів» (реж. М. Гринішин, 2019–20). Створює плакати, рисунки, олійні та акварел. живописні твори. Проте провід. для неї є графіка – акварелі, гуаші, туші, монотипії, а також книжк. ілюстрації. Осн. мотиви творів – настроєві пейзажі та натюрморти. У природі прагне віднайти ідеал і гармонію. Художниця розвиває реаліст. традиції живопису, а зміст. діапазон картин – від невибагл. до метафоричних. Її графічні твори вирізняються прискіпл. дослідж. предмета зображення, увагою до щонайменшого фрагмента. Стримана палітра вираз. силуетів персонажів та об’єктів надають певної декоративності творам. Н. експериментує з можливостями худож. матеріалів та технік, вільно використовує необхідні для задуму ефекти того чи ін. матеріалу, зокрема акварель покриває лаком, ефекти пастел. рисунка використовує в олій. живописі. Оформила зб. «Новітня французька п’єса» (2003), кн. «Кіноромани: українські письменники про улюблені фільми» С. Сукненка, зб. «Новітня сербська п’єса» (обидві – 2006), антологію сучас. біогр. драми «Таїна буття» (2015), зб. п’єс «Центрифуга» Я. Верещака (2018), кн. «Лесь Танюк: ренесансна енергія» (2020; усі – Київ). Учасниця всеукр. та респ. виставок від 1990. Персон. – у Києві (1990, 1999, 2011–13, 2017).

Тв.: серія робіт – до роману у вір­шах «Маруся Чурай» (1990) та драм. поеми «Сніг у Флоренції» (1992) Л. Костенко, драми-феєрії «Лісова пісня» Лесі Українки (1994–96), за укр. мотивами: «Вертеп» (1990), «Говорив Мирон…» (1991), «Недогода нашій бабці ні на печі, ні на лавці» (2014); «Напередодні свята» (1992); серія графіч. робіт до поеми «Орлеанська діва» Вольтера (1995); «Замріяний арлекін» (2015), «Півонії з маминого саду» (2000), «Літній пейзаж» (2010).

Літ.: Нестерак О. Забавляючи чекання // Кіно-Театр. 1996. № 5; Ламонова О. Роль, которую исполняет художник // Независимость. 1998, 6 фев.; Бадянова К. Новікова Ольга Василівна // Художники Києва. Українське образотворче мистецтво 1991–2011 років. Живопис. Графіка. Скульптура. К., 2011; Савицька О. Орлеанська діва в кіно та графіці // День. 2012, 19 січ.; Скибицька Ю. «Театр зачаровував мене завжди…» // Курбасів. читання. Вип. 15. К., 2020.

К. О. Бадянова

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
К. О. Бадянова . Новікова Ольга Василівна // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=73342 (дата звернення: 24.09.2021)