Нові Лагері — Енциклопедія Сучасної України

Нові Лагері

НОВІ́ ЛА́ГЕРІ – село Каховського району Херсонської області. 2018 у складі Дніпрян. селищ. ради разом із селами Корсунка та Піщане увійшло до Новокахов. міської об'єд­наної територ. громади. Н. Л. знаходяться за 17 км від м. Нова Каховка. За бл. 3 км від них протікає Дніпро. Пл. 0,392 км2. За переписом насел. 2001, проживали 472 особи; переважно українці. Від кін. 18 ст. землі, на яких нині містяться Н. Л. і Корсунка, належали монастирю Корсун. ікони Божої Матері (нині його залишки, зокрема Дмитрів. церкви, 1797–1802; трапезної, 1804; мурів, центр., зх. і пн.-сх. брам, є пам'ятками арх-ри нац. значення). Адміністративно ця місцевість належала до Дніпров. пов. (до 1923) Таврій. губ. (1802–1921). Спочатку монастир був старовірським, а 1848 обитель стала православною. На тер., де нині знаходяться Н. Л., монахи заснували хутір, де розводили птицю. Тут також був великий монастир. фрукт. сад. Під час воєн. дій 1918–20 ці землі почергово контролювали різні військ. формування, зокрема й врангелівці. Після встановлення більшов. влади на базі монастиря створ. відділок Крим. радгоспу «Тютюно­знавець». У 1920-х рр. у складі Херсон. округи (ліквідов. 1930) за 5 км на Зх. від монастир. стін засн. с. Корсунка, а за декілька кілометрів на Пд. Сх. – Н. Л. За переказами, серед перших поселенців було багато вихідців із с. Козачі Лагері (нині Олешків. громади Херсон. обл.). 1929 на колиш. землях монастиря організовано радгосп «Перемога революції» (від 1937 – колгосп), що був частиною госп-ва заповідника «Асканія-Нова». В ньому займалися вівчарством, рибальством, садівництвом. 1932–37 – у складі Одес., 1937–44 – Микол., від 1944 – Херсон. обл.; 1946–58 – Ново-Маячків., до 1946, 1958–65 та від 2020 – Кахов. р-нів, 1965–2018 – Новокахов. міської ради. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від вересня 1941 до поч. листопада 1943 – під нім. окупацією. Після 2-ї світ. вій­ни у приміщенні монастиря розташували дит. будинок, а 1969 – реа­білітац. табір для неповноліт. правопорушників (на поч. 1970-х рр. вихованців, педагогів і заг. атмо­сферу цього закладу описав О. Гончар у повісті «Бригантина»). У післявоєнні роки функціонувала Новолагер. сільс. рада. Відтоді ж Н. Л. активно заселяли переселенці з Сум., Черніг., Полтав. та ін. областей. Навколо села садили сади, виноградники, аґрус, айву, арахіс, бавовну. Були побудовані початк. школа, дитсадок; б-ка, клуб; фельдшер.-акушер. пункт. Від поч. 1960-х рр. місц. госп-во належало до радгоспу-заводу «Таврія», від 1965 – до виноградар. і плодоовочевого радгоспу ім. начдива П. Солодухіна. Нині територіально напівзруйновані монастир. будівлі розташ. на землях Корсунки. Є клуб, від 2008 діє вокал. ансамбль «Серпанок».

К. П. Корзун

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
К. П. Корзун . Нові Лагері // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=73353 (дата звернення: 22.10.2021)