Новобогданівка — Енциклопедія Сучасної України

Новобогданівка

НОВОБОГДА́НІВКА – село Мелітопольського району Запорізької області. 2017 з Новобогданів. (підпорядк. села Першостепанівка, Привільне, Троїцьке та с-ще Відродження) й Старобогданів. (Михайлів. р-н) сільс. рад утвор. Новобогданів. сільс. об’єднану територ. громаду (198,43 км2, 5106 осіб). Н. знаходиться у пд. степ. зоні України. Пл. 3,8 км2. За переписом насел. 2001, проживали 3656 осіб; станом на 2019 – 3210 осіб; переважно українці. Вузл. залізнична ст. Федорівка (за 746 км від ст. Київ-Пасажирський, 89 км від ст. Верхній Токмак І, 88 км від ст. Запоріжжя І, 24 км від ст. Мелітополь). Проходить автомобіл. шлях держ. значення Харків–Сімферополь–Алушта–Ялта. Побл. с. Троїцьке розкопано 10 курганів, у яких виявлено 89 поховань, зокрема доби бронзи (3–1 тис. до н. е.), скіф. і сармат. часів (4 та 2 ст. до н. е.) й кочовиків давньорус. періоду (10–12 ст.). Навколишні землі почали заселяти на поч. 1860-х рр. селяни з Полтав. та Черніг. губ. Пізніше оселилися вихідці з Курської й Орлов. губ. (Росія). За нар. переказами, перші мешканці отримали тут родючі землі, що називали Богом дані, звідси і пішла назва Старобогданівки (до 1930 – Богданівка) та Н. Здавна проживало й багато духоборів. Люди займалися землеробством, скотарством, ремеслами. 1872–74 прокладено ділянку Олександрівськ–Джанкой приват. Лозово-Севастоп. залізниці. Тер., що розташовувалася ближче до залізниці, раніше називали Новофедорівкою, а ту, що ближче до сучас. автомагістралі, – Н.; були також хутори, що виникли набагато пізніше, – Сергіївка (нині вул. 1-го Травня) та Садове (нині вул. Самоварова). У Н. розмовляли укр. мовою, а в Новофедорівці – російською. Згодом ст. Федорівка (відкрита 1874) об’єднала поселення в одне с. Н. 1906 зведено цегл. церкву Різдва Пресвятої Богородиці, що збереглася донині. До 1920 село належало до Таврій., 1920–22 – Запоріз. (1920–21 – Олександрів.), 1923–25 – Катеринослав. губ.; водночас до 1923 – Мелітоп. пов. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–30 – у складі Мелітоп. округи; 1932–39 – Дніпроп., від 1939 – Запоріз. обл. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від 5 жовтня 1941 до 26 жовтня 1943 – під нім. окупацією. Під час відступу нацисти розстріляли 14 мешканців. У брат. могилі похов. 298 рад. воїнів-визволителів (встановлено пам’ятник). На фронтах 2-ї світ. вій­ни загинули понад 70 воїнів-земляків. 1984 засн. хор «Мрія» (від 1989 – нар.; кер. – В. Бондаревський). Двічі (2004 і 2005) тут були вибухи на артилер. складах. 2009 відкрито стелу пам’яті воїнів Мін-ва надзвичай. ситуацій України С. Терешка, К. Ткаченка, М. Кура, які загинули під час сапер. робіт. Нині працюють колійна машинна станція, нафтобаза, елеватор; кілька с.-г. підпр-в, що переважно займаються вирощуванням зерн. і тех. культур. У селі – опор. заклад заг. серед. освіти «Успіх», дитсадок; Будинок культури; амбулаторія заг. практики сімей. медицини. У Н. народився дослідник історії Запоріжжя, автор низки статей в ЕСУ А. Голдобін. Серед уродженців Троїцького – льотчик-випробувач, Герой України О. Галуненко, учасник 2-ї світ. вій­ни, Герой Рад. Союзу Ю. Гулін, лікар-морфолог В. Ткач.

Літ.: Воловник С. В., Крылов Н. В., Кры­лова А. Н. Мелитопольский район: прошлое и настоящее. 70 лет. Мелитополь, 2000; Курило-Кримчак І. П. Мій рідний край, моя Мелітопільщина: Мат., статті, док. З., 2006; Баша О. М., Кудусова Д. Л. та ін. Коли катом був голод: Голодомор 1932–1933-х років на Мелітопольщині. З., 2008.

М. І. Черняєва

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
М. І. Черняєва . Новобогданівка // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=73362 (дата звернення: 25.09.2021)