Нововолинськ — Енциклопедія Сучасної України

Нововолинськ

НОВОВОЛИ́НСЬК – місто обласного значення Волинської області. 2020 у складі Володимир-Волин. р-ну з Нововолин. міської, Благодат. селищ. (до 2016 смт Благодатне мало назву Жовтневе) та Грядів. (під- порядк. села Кропивщина, Низ­киничі, Тишковичі, Хренів) і Грибовиц. (обидві належали до Іваничів. р-ну) сільс. рад утвор. Нововолин. міську об’єднану територіал. громаду (75,3 км2, 58 809 осіб). Н. знаходиться у бас. Західного Бугу, в межах Львівсько-Волинського кам’яновугільного басейну, за 100 км від обл. центру, 18,6 км від м. Володимир-Волинський, 15 км від залізнич. ст. Іваничі, 5 км від держ. кордону з Польщею та 30 км від автомобіл. пункту пропуску Устилуг. Пл. міста 15,37 км2. За переписом насел. 2001, у ньому проживали 53 838 осіб (складає 97,6 % до 1989): українців – 93,8 %, росіян – 5 %, білорусів – 0,7 %, поляків – 0,1 %; станом на 1 січня 2020 – 51 010 осіб.

Історія міста пов’язана з початком розробки тут покладів кам’яного вугілля, що тягнуться вздовж укр.-польс. кордону. Його добували на землях сіл Низкиничі, Будятичі, Русовичі та Дорогиничі (нині усі – Володимир-Волин. р-ну). У липні 1950 на околиці с. Дорогиничі закладено першу волин. шахту потуж. 1 тис. т видобутку вугілля на добу (згодом № 1 «Нововолинська»). У червні наступ. року новоутвор. с-щу шахтарів надано назву Н. Пізніше збудували ще 8 шахт. Від 1957 – місто рай., від 1958 – обл. значення. Нині працюють лише 2 шахти – «Бужанська» та № 9 «Нововолинська». Майже 30 р. триває буд-во шахти № 10 «Нововолинська». Гол. підпр-ва: Нововолин. швейна ф-ка (засн. 1964; виготовляє робочий одяг: комбінезони, напівкомбінезони, брюки, жилети, рукавиці, халати), Нововолин. ливар. з-д (1986; сталеве, чавунне, кольор. литво, дзвони, переплав брухту чорних та кольор. металів), «ВІКІ» (1993; косметична продукція, миючі засоби: гель для інтим. гігієни, рідке мило, піна для ванни, шампуні, бальзами-ополіскувачі, лаки), «Імперія жирів» (маргарин; торг. марка «Маселко»), «Олія Волині» (соняшник. олія), «Скай» (манікюр. лак, помада, пудра; усі – 2001), «БРВ-Україна» (2002; заготовки для виготовлення меблів), «ХАН-Електробау Україна» (2003; трансформатори для електрон. пром-сті), «Зх. пром. група» (акварел. та гуашеві фарби, пластилін), «Кроноспан УА» (плити для мебл. пром-сті, ламінування плит), «Промлит» (литво кольор. і чорних металів; усі – 2004), птахокомплекс «Губин» (2015; м’ясо птиці).

У Н. – Нововолин. навч.-наук. ін-т економіки та менеджменту Терноп. екон. ун-ту, Нововолин. обл. наук. ліцей, Нововолин. електромех. коледж; г-зія, навч.-вихов. комплекс «школа-колегіум», 7 заг.-осв. шкіл, спец. заг.-осв. школа, 9 дошкіл. навч. закладів; дит. школа мист-в, Центр дит. та юнац. творчості, міжшкіл. навч.-вироб. комбінат; Нововолинський історичний музей, міські Палац культури, клуб, б-ки для дорослих (центр.) і дітей, 3 б-ки-філії; центр. міська лікарня, стоматол. поліклініка, підрозділ Волин. обл. центру екстреної мед. допомоги та медицини катастроф, відділ. гемодіалізу Луцької міської клін. лікарні; готел.-розважал. комплекс «Бобри плюс», готель «Дон Кіхот», мотель «Авто-клуб 4 × 4», кімнати для приїжджих «Олта»; 8 банків. установ. Друкують г. «Наше місто». Є Парк культури і відпочинку й озеро. Здобули популярність театр «Авантюра», камер. оркестр «Елегія», інструм. секстет «Тільки для тебе», естрад. оркестр (усі – нар.), вокал. тріо «Гармонія», танц. колектив «Флекс» (зразк.) міського Палацу культури; фольклор. колектив «Серпанок», концертно-худож. колектив «Прометей» (обидва – нар.), театр мініатюр «Струмок», ансамбль танцю «Фантазія» (обидва – зразк.) Благодат. селищ. Будинку культури. 1958 засн. футбол. клуб «Шахтар-Нововолинськ». Діють ДЮСШ, спорт. клуб тхеквондо «Дінаміс», клуб «Ірбіс-НВ», спорт.-громад. клуб з греко-римської боротьби «Борець».

У Н. та Благодатному – 10 православ., 2 греко-катол. і 1 римо-катол. парафії, 15 протестант. громад, 1 буддій. орг-ція. Встановлено пам’ятник Т. Шевченку, пам’ятні знаки «Воїну-захиснику – слава!», воїнам 2-го укріпрайону (обидва пов’язані з періодом 2-ї світ. вій­ни), першобудівникам міста, жертвам Чорнобил. катастрофи, мемор. стелу «Слава Україні! Героям – слава!»; насипано символічну могилу борцям за волю України. Серед видат. уродженців – фахівець у галузі гірн. механіки С. Курносов, економіст О. Мельников, фахівець у галузі біомед. інженерії К. Музика, біолог Т. Пирог, фахівець у галузі проблем міцності І. Ориняк, історик А. Харук; письменниця О. Ляснюк, поетеса, публіцист, перекладач Г. Хмільовська (Алексєєва); художниця декор. мист-ва Л. Плазовська; муз.-громад. діяч, засл. діяч мист-в України Ю. Войнаровський, співачка, засл. арт. України А. Вербицька; кінознавець, канд. мистецтвознавства Н. Івашова, режисер, сценарист Н. Пасічник; штовхальниця ядра Н. Абашидзе; учасник Євромайдану, Герой України С. Байдовський. З Н. пов’я­за­ні життя та діяльність лікаря-гігіє­ніста П. Нагорного, гірн. інж. В. Петренка, кібернетика А. Тимченка, фахівця у галузі електротехніки й електромеханіки В. Чабана; живописця, графіка О. Вольського; поета, композитора, диригента О. Каліщука, співака, засл. арт. України В. Луцюка; учасника нац.-визв. боротьби, громад. діяча А. Рябченюка; церк. діяча УПЦ МП Павла (Лебедя); шахтарів, Героїв Соц. Праці О. Разборського та В. Сівака. 2018 присвоєно звання «Почесний громадянин міста» 13-м воїнам-землякам, які загинули під час бойових дій на Донбасі.

Літ.: Нововолинську – 55. Особистості та трудові колективи в історії розвитку міста: Істор.-публіцист. нариси. Лц., 2005; Нововолинськ та околиці. Край шахтарської праці. Л., 2008; Купровський В. М. Нововолинськ – моє улюблене місто: Фотоальбом. Нововолинськ, 2011; Нововолинськ. Прогулянка містом: Путівник. Нововолинськ, 2012; Колбун З. П. Нововолинськ: історія у національно-демократичному та духовному вимірах (1989–2000). Нововолинськ, 2015; Войтюк Н. Н. Духовне серце шахтарського Нововолинська. Нововолинськ, 2016.

С. Й. Груй

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
С. Й. Груй . Нововолинськ // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=73371 (дата звернення: 20.09.2021)