Новобузький район — Енциклопедія Сучасної України

Новобузький район

НОВОБУ́ЗЬКИЙ РАЙО́Н – район, що знаходився в північно-східній частині Миколаївської області. Утвор. 1923 у складі Микол. округи (існувала до 1930) Одес. губ. (до 1925) з Новобуз., Антонів., Новополтав. і Полтав. волостей Херсон. пов. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. 1932–37 – у складі Одес., від 1937 – Микол. обл. Від серпня 1941 до березня 1944 – під нім. окупацією. Під час визволення р-ну загинули сотні рад. воїнів. 14-ти військ. частинам присвоєно почесне ім’я «Новобузька». 2016 с. Жовтневе Вільнозапоріз. сільс. ради перейменовано на Степове, с. Жовтневе Новобуз. міськради – на Станційне, с-ще Щорсове – на Щасливе. У жовтні 2017 утвор. Новополтав. сільс. об’єднану територіал. громаду (з Новополтав. і Шевченків. сільс. рад; центр – с. Новополтавка; у червні 2020 увійшла до складу Вільнозапоріз. сільс. об’єднаної територіал. громади); у червні 2019 сформовано ще 3 об’єднаних територіал. громади: Новобуз. міську (з Новобуз. міської та Новомихайлів. сільс. рад; центр – м. Новий Буг; у червні 2020 приєднано Розанів. сільс. раду; нині 12 насел. пунктів), 2 сільс. – Вільнозапоріз. (з Вільнозапоріз., Новоюр’їв., Новохристофорів. сільс. рад; центр – с. Вільне Запоріжжя; нині 22 села) і Софіїв. (з Софіїв., Баратів. сільс. рад; центр – с. Софіївка; у червні 2020 приєднали Березнегуват., Кам’ян., Новомикол. сільс. ради; нині 24 села). У липні 2020 Н. р. ліквідовано, а його тер. приєднано до Баштан. р-ну. Пл. р-ну становила 1,2 тис. км2 (5,1 % від заг. тер. Микол. обл.). За переписом насел. 2001, проживали 34 167 осіб (складає 93,1 % до 1989); станом на 1 січня 2020 – 29 851 особа; переважно українці (92,1 %); а також росіяни (4,7 %), молдовани (1,6 %), білоруси (0,7 %), вірмени (0,3 %). Межував з 4-ма р-нами Микол. обл. – Баштан., Березнегуват., Казанків. (від липня 2020 тер. обох – у складі Баштан. р-ну), Єланец. (відповідно – у складі Вознесен. р-ну) – та 2-ма р-нами Кіровогр. обл. – Устинів. і Бобринец. (віднесені до Кропивниц. р-ну). Пн. частина Н. р. лежала на відрогах Придніпровської височини, решта – на Причорноморській низовині. Рельєф низовинний, слаборозчленований. Розвідано Софіїв. родовище гнейсів (24,56 га; дозвіл на користування надрами належить Микитів. граніт. кар’єру), Новоантонів. родовище кристаліч. порід (17,7 га), Аннів., Богомазів. і Єфремів. родовища піску (усі – по 10 га), 3 Новобуз. родовища суглинків. Під водоймами 1236 га. Гол. водна артерія – р. Інгул (на тер. р-ну – 21 км; притока Південного Бугу). Було 40 ставків пл. 630 га. Ґрунт. покрив складався з пд. чорноземів звичайних середньо- та малогумусних, місцями траплялися засолені ґрунти. Пл. лісових насаджень р-ну становила 5,8 тис. га, з них полезахис. смуг – 2,3 тис. га. У користуванні Новобуз. ліс­ниц­тва Баштан. держлісгоспу – 1,1 тис. га. Об’єкти природно-заповід. фонду місц. значення: регіонал. ландшафт. парк «Приінгулля» (3152,7 га, охороняють від 2002), заповідне урочище Чабанка (457 га, від 1984), заказники Софіївське водосховище (418 га, від 1990, гідрол.) та Пелагіївський (123,5 га, від 1993, ботан.). У с-щі Щасливе в колиш. садибі поміщиків Тропініних збереглися старі ясени звичайні, в’язи гладенькі, гледичії триколючкові, тополі чорні. Автомобіл. шляхи: нац. значення – Дніпро–Кривий Ріг–Миколаїв (у межах р-ну – 35,8 км), територ. – Одеса–Вознесенськ–Новий Буг (27,7 км); місц. – 142,9 км. Проходить Одес. залізниця (станції: Новий Буг у с-щі Станційне, Новополтавка у с-щі Полтавка; зупин. пункт Загальна Користь у однойм. селі). За екон. діяльністю був аграрно-пром. р-ном. У заг. об’ємі вироб-ва частка с. госп-ва становила бл. 70 % (вирощування ярих і озимих пшениці й ячменю, проса, кукурудзи, вівса, гречки, ріпаку, соняшнику, сої, гірчиці, сорго, льону; розведення великої рогатої худоби, свиней, овець, курей). У структурі реалізов. пром. продукції осн. частку (95 %) займала добувна пром-сть (граніт, гравій, щебінь). Пл. с.-г. угідь 110 тис. га, з них орних земель – 94,5 тис. га, багаторіч. насаджень – 0,8 тис. га, пасовищ – 14,4 тис. га. У 2-й пол. 2010-х рр. працювали 3 елеватори, 38 с.-г. підпр-в і 183 фермер. госп-ва. Функціонували Новобуз. коледж Микол. аграр. ун-ту, Новобуз. пед. коледж Микол. ун-ту, 33 заг.-осв. школи, пришкіл. інтернат, 28 дошкіл. і 2 позашкіл. заклади; Новобузький історичний музей, 30 клуб. і 22 бібліотеч. заклади, зокрема й рай. Будинок культури та центр. рай. б-ки для дорослих і дітей, рай. школа мист-в; центр. рай. лікарня, філія обл. шпиталю для інвалідів і ветеранів вій­ни, 5 амбулаторій сімей. типу, 24 фельдшер.-акушер. пункти. Новини р-ну висвітлювала г. «Вперед». Пам’ятки арх-ри місц. значення: маєток поміщика С. Гербеля (2-а пол. 19 ст.) та садиба земського судді О. Тропіна (1912) у с. Баратівка, Свято-Михайлів. церква у с. Пелагіївка (1904), Свято-Духів. церква у с. Новодмитрівка (1911). Обстежено 8 курганів і 2 курган. групи 3 тис. до н. е. – 1 тис. н. е. Новорозанів. курган – одне з перших добре зафіксованих поховань скіф. часу з кістяком чоловіка у повному захисному обладунку (5 ст. до н. е.). Виявлено поселення Новополтавка І, Пелагіївка ІІІ, Розанівка І (14–9 ст. до н. е.), Добра Воля І, Пелагіївка ІV (3–4 ст.). Серед видат. уродженців – фахівець у галузі металургії М. Бєлкін (с. Новополтавка), фахівець у галузі гідроаеромеханіки В. Коваленко (с. Новокостянтинівка), астроном І. Коваль (с. Ганнівка), біолог Г. Гревцова (с. Новополтавка), лікар Ю. Вікалюк (с. Софіївка); поет А. Ластовецький (с. Баратівка), письменник, літературо­знавець Д. Надіїн (с. Володимирівка); живописець, графік В. Кучер-Куцан (с. Шевченкове); хор. диригент В. Кучеровський (с. Новокостянтинівка); Герої Рад. Союзу М. Москаленко (с. Вільне Запоріжжя), М. Яшин (с. Малий Став), повний кавалер ордена Слави І. Андрюхов (с. Скоблеве). У селах Новополтавка та Трояни минули дит. роки письменника Б. Сушинського. У с. Шевченкове мешкав повний кавалер ордена Слави П. Мигун. З Новобуз. краєм по­в’язані життя Героїв Соц. Праці І. Дергачова, Ф. Дуди, К. Курдіяш, М. Кузьоми, Р. Кучеренка, Б. Мазіна, Г. Осадчої, С. Повстяна, Н. Пономар, О. Рибака, М. Терехова, І. Фейчера. Новобуз. письменники: Н. Гуржій (автор поет. збірок «На струнах літа», «Музика неба»), А. Кислий (збірки поем, віршів, лірики та гумору «На крилах па­м’яті», документ. дослідж. 3-го Бузького улан. полку «Звіяні вітром історії»), В. Дяченко, Л. Матвієнко. Знач. вклад у вивчення Новобужжя зробили краєзнавці Ю. Гребенников, І. Корнафель, В. Король, В. Нікітін, Г. Стадник, В. Швець.

Літ.: Осіпова В. Новобузький край: Істор.-краєзн. нарис: 80-річчю району присвячується. Новий Буг, 2009; Швець В. Заповіт батька. Новий Буг, 2013; Шалигіна Т. Степова перлина Новобужжя: історія рідного краю. Жовтневе, 2014; Шевченко О. Історична земля Приінгулля: Путівник. Кам’яне, 2014; Андросов М. Вам вклоняються вдячні нащадки. Книга Слави. Новий Буг, 2015; Пророк Л. Українська народна творчість Новобузького краю. М., 2015.

Л. Д. Астраханцева

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
Л. Д. Астраханцева . Новобузький район // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=73379 (дата звернення: 17.10.2021)