Новогеоргіївськ — Енциклопедія Сучасної України

Новогеоргіївськ

НОВОГЕО́РГІЇВСЬК – місто Кіровоградської області, переважна частина якого нині затоплена водами Кременчуцького водосховища. Знаходилося за 178 км від обл. центру та 30 км від залізнич. ст. Кременчук. Збереглася частина міста, що розміщувалася на високих кручах правого берега р. Тясмин (нині с. Нагірне Великоандрусів. сільс. об'єднаної територ. громади). «Трактатом про Вічний мир» (1686) зафіксована приналежність земель на Пд. від Тясмину до Моск. царства, які від кін. 17 ст. за своїм місцем розташування почали називати «тер. з того боку Дніпра». У 1680-х рр. на правому березі річки, навпроти м-ка Крилів (польського), виникла слобода, першими поселенцями якої були рос. старообрядці та вихідці з Правобережжя. За умовами рос.-турец. договорів 1711–12, рос. війська та більша частина козаків були виведені з Правобереж. України, а разом з тим відбулося і примусове переселення на Лівобережжя цивіл. мешканців, а Чигирин. полк, до складу якого належали землі на Пд. від Тясмину, остаточно ліквідовано разом з ін. правобереж. полками. Тоді ж польс. влада відбудувала та відновила Крилів і Крилівську слободу. Від 1732, незважаючи на опір польс. шляхти, т. зв. Задніпрські місця належали до Рос. імперії, а кер-во здійснювали фактично полковники та сотники прилеглих лівобереж. сотень Миргород. і Полтав. полків. 1743 у Крилів. слободі створ. укріплення із земляними валами. 1744 вона стала сотен. м-ком Крилівський шанець Миргород. полку. 1752–64 Крилів був центром Пандур. (піхот.) полку Нової Сербії, в ньому дислокувалася 1-а рота. 1764 Крилів. шанець став посадом Ка­терино­слав. намісництва. 1795–1806 Крилів тимчасово мав назву Олександрія та був повіт. містом. 1821 перейшов до складу військ. поселень. У ньому розташували штаб Військ. ордена св. Георгія кірасир. полку. 1822 перейменовано на Н. У Новогеоргіїв. полку служив поет А. Фет, який у своїх спогадах описав тогочасне місто. Після ліквідації військ. поселень у Н. мешкали 7689 осіб. Згодом тут були розвинуті шевське, кожушне, гончарне, столярне, бондарне, колісне, екіпажне ремесла. Працювали салотопні, свічк., цегел., деревообробні з-ди. Наприкінці 19 – на поч. 20 ст. у місті разом з прилеглим с. Крилів проживали бл. 11,5 тис. осіб. Діяли 3 православні церкви, синагога, 2 двоклас. уч-ща, 2 церк.-парафіял. школи. За даними 1910 у Н. проводили найбільшу кількість ярмарків і базарів у Херсон. губ. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1920–22 – у складі Кременчуц., 1922–25 – Катерино­слав. губ.; 1923–25 – Олександрій., 1925–30 – Кременчуц. округ; 1932–37 – Харків., 1937–39 – Полтав., від 1939 – Кіровогр. обл. Від 1923 – райцентр. Тоді ж у місті мешкали 6,6 тис. осіб. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від серпня 1941 до 6 грудня 1943 – під нім. окупацією. 1954 РМ СРСР ухвалено рішення про початок буд-ва Кременчуц. гідровузла на Дніпрі. На той час мешкали бл. 9,5 тис. осіб, які підлягали переселенню до 1959. У 1961 унаслідок об'єднання с-ща гідробудівельників Хрущов із с. Табурище та приєднання до них Н. і с. Крилів, перенесених із зони затоплення водосховищем, виникло м. Хрущов (від 1962 – Кремгес, від 1969 – Світловодськ). Експозиції, присвячені Н., створ. у Світловод. міському краєзн. і Захарів. істор. музеях.

Літ.: Зленко А. А. Хроника о городе Новогеоргиевске (о городе, которого нет). Светловодск, 2011; Його ж. От Кры­лова до Новогеоргиевска. Светловодск, 2013; Його ж. История города Новогеоргиевска. К описанию заштатных приходов города Новогеоргиевска Александрийского уезда. Горишни Плавни, 2018.

А. О. Бутко, Т. Л. Ткачук, О. О. Зленко


Покликання на статтю
А. О. Бутко, Т. Л. Ткачук, О. О. Зленко . Новогеоргіївськ // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=73382 (дата звернення: 26.10.2021)