Новогеоргіївськ

НОВОГЕО́РГІЇВСЬК — місто Кірово­градської області, пере­важна частина якого нині затоплена водами Кременчуцького водо­сховища. Знаходилося за 178 км від обл. центру та 30 км від залізнич. ст. Кременчук. Збереглася частина міста, що роз­міщувалася на високих кручах правого берега р. Тясмин (нині с. Нагірне Великоандрусів. сільс. обʼ­єд­наної територ. громади). «Трактатом про Вічний мир» (1686) зафіксована приналежність земель на Пд. від Тясмину до Моск. царства, які від кін. 17 ст. за своїм місцем роз­ташува­н­ня почали називати «тер. з того боку Дні­пра». У 1680-х рр. на правому березі річки, нав­проти м-ка Крилів (польського), виникла слобода, першими поселенцями якої були рос. старообрядці та вихідці з Прав­обереж­жя. За умовами рос.-турец. договорів 1711–12, рос. війська та більша частина козаків були виведені з Прав­обереж. України, а разом з тим від­булося і примусове пере­селе­н­ня на Лів­обереж­жя цивіл. мешканців, а Чигирин. полк, до складу якого належали землі на Пд. від Тясмину, остаточно ліквідовано разом з ін. прав­обереж. полками. Тоді ж польс. влада від­будувала та від­новила Крилів і Крилівську слободу. Від 1732, не­зважаючи на опір польс. шляхти, т. зв. Задні­прські місця належали до Рос. імперії, а керівництво здійснювали фактично полковники та сотники прилеглих лів­обереж. сотень Миргород. і Полтав. полків. 1743 у Крилів. слободі створ. укріпле­н­ня із земляними валами. 1744 вона стала сотен. містечком Крилівський шанець Миргород. полку. 1752–64 Крилів був центром Пандур. (піхот.) полку Нової Сербії, в ньому дис­локувалася 1-а рота. 1764 Крилів. шанець став посадом Ка­терино­слав. намісництва. 1795–1806 Крилів тимчасово мав назву Олександрія та був повіт. містом. 1821 пере­йшов до складу військ. поселень. У ньому роз­ташували штаб Військ. ордена св. Георгія кірасир. полку. 1822 пере­йменовано на Н. У Новогеоргіїв. полку служив поет А. Фет, який у своїх спогадах описав тогочасне місто. Після ліквідації військ. поселень у Н. мешкали 7689 осіб. Згодом тут були роз­винуті шевське, кожушне, гончарне, столярне, бондарне, колісне, екіпажне ремесла. Працювали салотопні, свічк., цегел., деревооб­робні заводи. На­прикінці 19 — на поч. 20 ст. у місті разом з прилеглим с. Крилів проживали бл. 11,5 тис. осіб. Діяли 3 православні церкви, синагога, 2 двоклас. училища, 2 церк.-парафіял. школи. За даними 1910 у Н. проводили найбільшу кількість ярмарків і базарів у Херсон. губ. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1920–22 — у складі Кременчуц., 1922–25 — Катерино­слав. губ.; 1923–25 — Олександрій., 1925–30 — Кременчуц. округ; 1932–37 — Харків., 1937–39 — Полтав., від 1939 — Кіровогр. обл. Від 1923 — райцентр. Тоді ж у місті мешкали 6,6 тис. осіб. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, за­знали сталін. ре­пресій. Від серпня 1941 до 6 грудня 1943 — під нім. окупацією. 1954 РМ СРСР ухвалено ріше­н­ня про початок будівництва Кременчуц. гідровузла на Дні­прі. На той час мешкали бл. 9,5 тис. осіб, які під­лягали пере­селен­ню до 1959. У 1961 унаслідок обʼ­єд­на­н­ня с-ща гідробудівельників Хрущов із с. Табурище та при­єд­на­н­ня до них Н. і с. Крилів, пере­несених із зони затопле­н­ня водо­сховищем, виникло м. Хрущов (від 1962 — Кремгес, від 1969 — Світловодськ). Екс­позиції, присвячені Н., створ. у Світловод. міському краєзн. і Захарів. істор. музеях.

Завантажити статтю