Новогуйвинське — Енциклопедія Сучасної України

Новогуйвинське

НОВОГУ́ЙВИНСЬКЕ (до 1973 – Гуйва-2) – селище міського типу Житомирського району Житомирської області. 2020 Новогуйвин. (1963–73 – Гуйвин.) селищ. раду (підпорядк. смт Гуйва й Озерне) та Вертокиїв., Глибочан., Головенків., Озерянків., Руднє-Городищен., Сінгурів., Троянів. сільс. рад (21 село) утвор. Новогуйвин. громаду (435,5 км2, 23 741 особа). Н. знаходиться на р. Гуйва (притока Тетерева, бас. Дніпра), за 8 км від Житомира та 5 км від залізнич. ст. Пряжів. Пл. 1,55 км2. За переписом насел. 2001, проживали 5266 осіб (складає 125,9 % до 1989); станом на 1 січня 2020 – 5221 особа; переважно українці. Проходить автомобіл. шлях Житомир–Бердичів. Засн. 1932 у ме­жах Київ. обл. Від 1937 – у складі Житомир. обл. Жит. зазнали сталін. репресій. Від липня 1941 до січня 1944 – під нім. окупацією. 1947 передислоковано пересув. танкоагрегат. ремонт. з-д № 116 (2005–10 – Житомирський ремонтно-механічний завод, від 2011 – Житомир. бронетанк. з-д). Від 1963 – смт. До створення Гуйвин. селищ. ради Гуйва-1 була підпорядк. Зарічан., Гуйва-2 – Сінгурів., Озерне – Пісків. сільс. радам (усі – Житомир. р-ну). Нині функціонують г-зія, дитсадок, дит. муз. школа; Будинок культури, б-ка, Музей бойової та труд. слави; амбулаторія заг. практики сімей. медицини. Є стадіон. Діють Свято-Петропавлів. церква та кілька протестант. громад, зокрема й євангел. християн-баптистів. Встановлено пам’ятник Т. Шевченку, меморіал танкістам, які загинули під час 2-ї світ. вій­ни.

Літ.: Згадуючи минуле, думаємо про майбутнє: Нариси присвячені 40-річчю з часу відновлення Житомирського району. Ж., 2005.

О. М. Косенко

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
О. М. Косенко . Новогуйвинське // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=73399 (дата звернення: 24.09.2021)