Новоекономічне
НОВОЕКОНОМІ́ЧНЕ — селище міського типу Покровського (до 2016 — Красноармійського) району Донецької області. 2020 Новоекономічну селищну раду, до якої належали села Балаган, Миколаївка, Михайлівка, Разіне, Федорівка (до 2016 — Луначарське), зараховано до Гродів. селищ. обʼєднаної територіал. громади. Н. знаходиться на р. Казенний Торець (притока Сіверського Дінця), у місці впадіння в неї малої р. Сінна, за 50 км від Донецька та 12 км від залізнич. ст. Покровськ. За переписом насел. 2001, проживали 3505 осіб (складає 96,3 % до 1989), з них рідною мовою назвали українську 9,12 %, рос. — 90,62 %; станом на 1 січня 2020 — 2843 особи. Обстежено значну кількість курганів бронз. віку. Засн. наприкінці 18 ст. під назвою Нове у межах Бахмут. пов. (до 1923). У 1796–1802 — у складі Новорос., 1802–1919 — Катеринослав. губ. Після появи 1831 тут т. зв. екон. селян поселення отримало сучасну назву. Водночас тривалий період неофіційно село називали Караковим. 1859 було 278 дворів, проживали 1862 особи; 1886 — відповідно 411 і 2350. Здавна мешканці займалися с. госп-вом і рибальством. Двічі на рік проводили ярмарки — Різдвяний та Казанський. За Всерос. переписом насел. 1897, кількість мешканців зросла до 3339 осіб. Наприкінці 19 ст. в балці Грузька виявили поклади камʼяного вугілля, після чого стали розвиватися селян. копальні та невеликі рудники, а пізніше збудовано великі шахти. 1908 було 583 двори, проживала 5521 особа. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1919–25 — у складі Донец. губ.; 1923–24 — Бахмут., 1924–30 — Артемів. округ; від 1932 — Донец. (1938–62 — Сталін.) обл.; 1923–34 — Гришин., 1934–38 — Постишев., від 1938 — Красноармій. р-нів. Жит. зазнали сталін. репресій. Від 19 жовтня 1941 до 7 вересня 1943 — під нім. окупацією. Відкрито 2 памʼятники воїнам-визволителям. Від 1956 — смт. У рад. період засн. багатогалуз. госп-во, що переважно спеціалізувалося па птахівництві, а також мʼясо-молоч. тваринництві та вирощуванні зерн. культур. Декілька десятиліть більшість жит. працюють на навколиш. вугіл. шахтах, зокрема й на «Капітальній» у м. Мирноград (до 2016 — Димитров). У Н. — заг.-осв. школа, дитсадок; Центр культури та дозвілля, б-ка; амбулаторія заг. практики сімей. медицини. Збереглися церква Різдва Пресвятої Богородиці, зведена 1905–11 у псевдовізантій. стилі; купец. (у рад. час облаштовано пошт. відділ.) і низка житл. будинків, споруджених наприкінці 19 — на поч. 20 ст. У 1930-х рр. на Пд. Сх. с-ща створ. Синян. водосховище (20 га). Від 2018 охороняють ландшафтні заказники місц. значення Приторський (166,3 га), Галина гірка (59 га) та Караковський (41 га). Встановлено памʼятні знаки шахтарям, які загинули на виробництві, та воїнам-афганцям і ліквідаторам аварії на ЧАЕС. Серед видат. уродженців — історик О. Гудкова, лікар-стоматолог О. Павленко; актриса, засл. арт. УРСР А. Любенко; заслужений тренер України з баскетболу Л. Морозов.
Завантажити статтю
