Новокостянтинів

Визначення і загальна характеристика

НОВОКОСТЯНТИ́НІВ  — село Хмельницького (до 2020 — Летичівського) району Хмельницької області. 2015 у складі Сусловецької сільської ради Новокостянтинів увійшов до Летичівської селищної об’єднаної територіальної громади. Розташоване на правому березі Південного Бугу, у місці впадіння в нього р. Хвоса, побл. межі з Вінницькою обл., за 67 км від Хмельницького, 50 км від смт Літин і 15 км від смт Летичів. Площа 2,69 км². За переписом насел. 2001, проживали 675 осіб; нині — 493 особи; переважно українці. Проходить автомобіл. шлях Старий Остропіль–Стара Синява–Летичів–Вовковинці. Виявлено 2 давніх кургани (перші дослідження проведено у 19 ст.; один з них — на південній околиці — зберігся), знайдено скарб польських срібних монет 16–17 ст. (1886). 

Поселення засноване наприкінці 16 ст. під назвою Костянтинів князями Острозькими — Костянтином-Василем і його сином Олександром. 1600 польс. король Сиґізмунд ІІІ Ваза надав Новокостянтинову Маґдебурзьке право. Згодом тут утворилося православне братство, школу та лікарню. 1623 міський привілей поновлено, оскільки Костянтинів зазнав значних руйнувань від татарських загонів. Від 1632 — Костянтинів Новий (у подальшому назва трансформувалася в сучасну). Тут були споруджені замок і міські укріплення. Від 1665 — у власності галицького кастеляна А. Цетнера, від 2-ї пол. 18 ст. — шляхтичів Жевуських, пізніше — князів Чарторийських, шляхтичів Ярошинських і козацьких старшин родини Кочубеїв. 

Жителі брали участь у Визвольній вій­ні під проводом Б. Хмельницького. За умовами Андрусівського перемир’я 1667 містечко залишилося під владою Польщі. 1672–99 — у складі Османської імперії. У 18 ст. низка мешканців залучилася до гайдамацького руху. Після 2-го поділу Польщі 1793 — у межах Російської імперії. 1793–96 — містечко Брацлавського намісництва; 1797–1925 — Подільська губернія; 1796–1923 — Літинський повіт. 

У 2-й пол. 19 ст. почало розвиватися ремісництво, були побудовані черепичний і цегельний заводи, 2 млини та ґуральня, щомісяця організовували ярмарок. 1900 мешкали бл. 5 тис. осіб, з них за віросповіданням: бл. 3 тис. юдеїв, 1299 православних і бл. 600 католиків. Під час воєнних дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Влітку 1919 відбувся бій між вояками Армії УНР і більшовиками. 1923 Новокостянтинів у складі Кожухівської волості увійшов до Хмільницького р-ну Вінницької округи. У тому ж році створено Новокостянтинівську сільську раду, яку пізніше перепідпорядковано до Летичівського р-ну. 

Жителі зазнали сталінських репресій. У 1930-х рр. вздовж Південного Бугу споруджено низку ДОТів Летичівського укріпрайону т. зв. лінії Сталіна. Від 12 липня 1941 до 13 березня 1944 — під німецькою окупацією. Нацисти вбили понад 400 євреїв і зруйнували синагогу, зведену наприкінці 19 ст. На фронтах 2-ї світової вій­ни загинули 104 воїни-земляки. У братській могилі поховано 121 воїна-визволителя. 

У 2-й пол. 20 ст. Новокостянтинів спочатку віднесено до Поповецької, потім — Сусловецької сільських рад. 1950–2019 працювала Новокостянтинівська ГЕС. У Новокостянтинові — ліцей (до 2018 — загальноосвітня школа), бібліотека, будинок-інтернат для осіб похилого віку й інвалідів, амбулаторія загальної практики сімейної медицини. Збереглися костел св. Анни (кін. 17 — поч. 18 ст.) та Успенська церква (1851). Поблизу Новокостянтинова — урочище Кармалюкове крісло (за легендою, це було місце відпочинку селянського ватажка У. Кармалюка).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю