Номікос Орест Олександрович — Енциклопедія Сучасної України

Номікос Орест Олександрович

НО́МІКОС Орест Олександрович (псевд. – Олег Зерновий; 16(29). 08. 1912, Одеса – 17. 07. 1985, там само) – поет. З походження грек. Навч. у Свердлов. (РФ), закін. Одес. індустр. ін-т (1937), вступив 1939 до аспірантури цього вузу, викладав в Одес. мех. технікумі й працював інж. міських електромереж. 1941 мобілізов. на спорудження захис. укріплень міста. Під час румун. окупації від 1942 – журналіст місц. г. «Молва», писав нариси, статті, казки, оповідання та ліричні вірші, співпрацював із ред. ж. «Колокол», «Детский листок». В Одесі вийшли його дит. кн. «Петя и Трезор» (1943) та зб. лірики «Стихи» (1944). У березні 1944 виїхав до Румунії, працював на шахті у с-щі Конкордія. 21 вересня 1944 Н. заарешт. органами рад. контррозвідки, 21 жовтня того ж року за звинуваченням у зраді Батьківщини засудж. до розстрілу, заміненого 5 лютого 1945 на 15 р. каторж. робіт. Покарання відбував у таборах Воркути й Норильська (обидва – РФ). Звільн. 1955. Кілька років працював на буд-ві ГЕС в Абхазії, потім – на підпр-вах в Одесі. Від 1972 – на пенсії. Під псевд. опублікував декілька вір­шів у тех. ж. «Крылья Родины», «Наука и жизнь», «Техника молодежи». В упорядкуванні дружини Г. Чуйко, яка разом з чоловіком також зазнала переслідувань і арештів, та дочки К. Ердманн-Номікос в Одесі вийшли зб. поезій Н. «Из одесских тетрадей» (1994) та «Блаженство отчаяния» (2001), до цього знач. частина доробку поета не публікувалася. Реабіліт. 1998.

Літ.: Смирнов В. Судьба поэта Ореста Номикоса (1912–1985) и его жены Г. В. Чуйко // Реквием ХХ века. Ч. 1. О., 2001.

А. С. Глущак

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
А. С. Глущак . Номікос Орест Олександрович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=73453 (дата звернення: 27.09.2021)