Норвегія — Енциклопедія Сучасної України

Норвегія

НОРВЕ́ГІЯ, Королівство Норвегія (букмол – Norge, Kongeriket Norge; нюношк – Noreg, Kongeriket Noreg) – держава в Північній Європі, на Скандинавському півострові та великій кількості прилеглих дрібних островів. Омивається на Зх. Норвез., на Пд. Зх. – Пн., на Пн. – Баренцевим морями Пн. Льдовитого океану. Межує на Сх. і Пд. Сх. зі Швецією, Фінляндією та Росією. Н. також належить архіпелаг Шпіцберґен (входить о-в Ведмежий) у Пн. Льодовитому океані і о-в Ян-Маєн у пн. частині Атлантич. океану, а також о-в Буве біля берегів Антарктиди. Пл. 323 802 км2. Заг. протяжність кордонів складає 2566 км, берег. лінії – 25 148 км (зокрема материк. частина – 2650 км, довгі фіорди, численні невеликі о-ви та незначні по­глиблення – 22 498 км). Насел. 5 467 439 осіб (2020), переважно норвежці (98 %), також проживають саами (бл. 20 тис. осіб), квени, шведи та ін. Міське насел. складає 83 %. Столиця – Осло (1,041 млн осіб, 2020). Найбільші міста (2019, тис. осіб): Берґен (283,9), Тронгейм (205,3), Ставанґер (131,1). Адм.-територ. поділ – 18 фюльке (зокрема Осло, прирівняне до фюльке), поділені на 356 (до 2020 – 430) сільс. і міських комун. Офіц. мови – букмол і нюношк. Саамська мова – офіц. мова 9-ти муніципалітетів у 3-х найпівнічніших фюльке Н. (Фіннмарк, Нордланд та Тромс); має 3 діалекти – луль, пн.- та пд.-саамський. Реліг. громади: лютерани (70,6 %), ін. християни (3,7 %), мусульмани (3,2 %), римо-католики (3 %) та ін. Грош. одиниця – норвез. крона. Держ. устрій – конституц. монархія. Глава держави – король (нині Гаральд V), який призначає уряд (Держ. раду) і прем'єр-міністра (нині Е. Сольберґ). Законодавча влада – однопалат. парламент (стортинґ; до 2007 був двопалат. парламент: лаґтинґ та одельстинґ). Політ. партії: Консервативна партія, Партія прогресу, Християн. нар. партія, Норвез. робітн. партія, Партія центру та ін. Н. – чл. ООН, НАТО, Австрал. групи, Ради країн Балтій. моря, МАГАТЕ, Міжнар. банку реконструкції та розвитку, Арктич. та Пн. ради. Історія Н. тісно пов'язана з вікінгами. На межі 9–10 ст. розпочато політ. об'єдн. країни під владою конунга Гаральда I Горфаґера (завершено у 13 ст.). 995 конунг Олаф I Трюґґвасон розпочав християнізацію країни, яку завершив на поч. 11 ст. конунг Олаф II Святий. У 2-й пол. 12 ст. через непорозуміння в правлячій династії, свавілля вищого духовенства і великих землевласників відбувалися громадян. вій­ни. Повстан. рух біркебейнерів очолив Сверрір, який здобув перемогу і встановив у Н. одноосібне правління, що спиралося на широкі верстви дрібних і серед. землевласників (бондів). 1262 норвез. володінням стала Ісландія. 1397 за Кальмар. унією Н. об'єдна­лася із Данією і Швецією, фактично підпала під панування Данії. Від 1537 – провінція Данії. На основі одного з Кільських мирних договорів 1814 Н. мала відійти до Швеції. Норвежці відмовилися приймати такий договір і проголосили Ейдсвол. конституцію, однак Швеція силою нав'язала унію, що існувала до 1905, коли Н. за результатами референдуму оголосила себе конституц. монархією. Королем був обраний Карл Датський із династії Ґлюкс­бурґів (прийняв ім'я Гокон VII). Хоча Н. залишалася нейтральною у 1-й світ. вій­ні, вона зазнала знач. втрат у судноплавстві. 1935 до влади прийшла Норвез. робітн. партія (с.-д. спрямування). 1940, незважаючи на проголошений нейтралітет, країна була окупована нім. військами, уряд і король були змушені виїхати до Лондона. 1945 Н. звільнена силами союзників і СРСР. 1949 відмовилася від нейтралітету і стала чл. НАТО. Відкриття нафти і газу наприкінці 1960-х рр. стимулювало зростання екон. добробуту Н. На референдумах, що відбулися 1972 та 1994, Н. відхилила приєднання до ЄС. Проте країна тісно по­в'язана з орг-цією в межах Європ. екон. та Шенґен. зон. Як чл. Європ. екон. простору Н. частково бере участь в єдиному ринку ЄС і вносить знач. внесок у бюджет цієї орг-ції. Понад 1/3 тер. країни знаходиться за поляр. колом. Велика частина поверхні зайнята Скандинав. горами (найвища точка – г. Галгепіґґен, 2469 м), зх. і пн.-зх. схили яких розчленовані фіордами Пн. і Норвез. морів (Соґне-фіорд, Гарданґер-фіорд, Тронгеймс-фіорд тощо). Більш пологі сх. схили порізані глибокими долинами (Естердаль тощо). На Пд. – високі плоскогір'я (ф'єльди) Ютунгеймен, Телемарк та ін., на Пн. – плоскогір'я Фіннмарк. Біля берегів багато о-вів (Лофотенські, Вестеролен та ін.). Клімат помірний океанічний, на крайній Пн. – суб­арктичний, на зх. узбережжі – цілорічні дощі. На ф'єльдах – льодовики (бл. 3 тис. км2), значне заледеніння на архіпелазі Шпіцберґен. Гір. річки з порогами і водоспадами багаті на гідроенергет. ресурси. Найбільша річка – Ґломма. Багато озер (займають бл. 4 % тер. Н.). Ліси (займають 27 % тер. країни) переважно тайгові, на крайньому Пд. – широколистяні. На Пн. і на вершинах ф'єльдів – тундра і лісотундра. С.-г. угіддя займають 2,7 %, рілля – 2,2 %, постійні пасовища – 0,5 %. Серед нац. парків – «Берґеф'єлль», «Довре», «Довреф'єль-Сунндалс­ф'єлла», «Юлстедасбреен», «Он­дердален», «Рондане», «Нурвест-Шпіцберґен», «Сер-Шпіцбер­ґен». Зберігається приполярна фауна: песець, норвезький лемінг, полярні птиці (зокрема норвезька гага), в лісах – норвезький лісовий кіт. Прибережні води багаті на рибу (тріску, макрель, оселедець та ін.). Н. належить до економічно високорозвинених країн. Має стабіл. економіку з актив. приват. сектором, великим держ. сектором та розгалуженою мережею соц. захисту. ВВП (2019) становить 405,695 млрд дол. США, у розрахунку на особу – 91 781 дол. США. Структура ВВП (2017): послуги – 64 %, пром-сть – 33,7 %, с. госп-во – 2,3 %. Осн. галузі пром-сті: нафто- та газовидобувна, нафтопереробна, харч., деревообробна, целюлозно-паперова, гірн., хім., текстил., машинобудування. Н. займає 2-е м. у світі (після Саудів. Аравії) за експортом нафти. Понад чверть усіх норвез. інвестицій припадає на буд-во бурових платформ у Пн. морі, на Зх. від Берґена, де знаходиться одне з найбільших родовищ природ. газу. За офіц. даними, нафт. сектор забезпечує бл. 9 % робочих місць, 12 % ВВП, 13 % доходів держави та 37 % експорту. Н. – один із провід. світ. експортерів нафти, хоча нині її видобуток майже на 50 % нижче піку 2000. Видобування газу, навпаки, від 2000 зросло більш ніж удвічі. Внутр. вироб-во електроенергії в Н. майже повністю залежить від гідроенергетики (займає 1-е м. у світі з вироб-ва електроенергії у розрахунку на особу). Третину виробленої в Н. електроенергії споживає металург. пром-сть. Н. – найбільший у Європі виробник алюмінію і магнію. Найбільше в Європі родовище титанової руди розташ. на Пд. Зх. країни. Машинобудування спеціалізується на вироб-ві устаткування для нафто- і газовидобув. та нафтоперероб. галузей; платформи поставляють і в ін. країни. Ін. важлива галузь машинобудування – суднобудування. Осн. частина пром. потенціалу Н. зосереджена на Пд. країни (4/5 пром. продукції), переважно у портових містах. Є родовища заліза, міді, цинку, свинцю, нікелю, титану, молібдену, срібла, мармуру, граніту. Розвинені судноплавство, рибальство. Н. – 2-й у світі (після Китаю) експортер морепродуктів. Рибооб­робна пром-сть має таке ж важливе значення, як і видобуток нафти та газу. Осн. центри переробки риби – Ставанґер, Берґен, Олесунн, Тронгейм. Значна частина рибалок сусід. країн віддає свій улов на переробку до Н. У країні обробляють бл. 3 % землі, у с. госп-ві зайнято 6 % насел. У Н. бл. 250 тис. фермер. госп-в. Провідна галузь – інтенсивне тваринництво м'ясо-молоч. напрямку. Розвинене вівчарство. Н. забезпечена с.-г. продуктами влас. вироб-ва на 40 %; зерн. культури змушена імпортувати. Лісівництво складає невелику, однак дуже важливу для місц. фермерів галузь пром-сті. Експортує нафту та нафтопродукти, машини та устаткування, кораблі, метали, хімікати, рибу; осн. торг. партнери: Велика Британія, Німеччина, Нідерланди, Швеція, Франція, Бельгія, Данія, США. Імпортує машини та устаткування, хімікати, метали, продукти харчування; осн. торг. партнери: Швеція, Німеччина, Китай, США, Пд. Корея, Данія, Велика Британія. Культурні пам'ят­ки: середньовічна фортеця і замок Аркешус, парк скульптур Віґеланда; музеї: Е. Мунка, «Кон-Тікі», корабля «Фрам», Норвез. етногр., кораблів вікінгів (усі – Осло); Зал Гокона, старовин. квартал Брюґґен (обидва – Берґен); Арктич. собор, Музей поляр. дослідж. Нансена і Амундсена (обидва – Тромсе), старовин. підйом. міст, готич. кафедрал. собор Нідароса (12 ст.; обидва – Тронгейм); центр міста (внесений до списку світ. спадщини ЮНЕСКО), з-д з видобутку міді (нині музей; обидва – Рерус); Залізнич. музей (Гамара), фортеця 17 ст. (Конґсвінґер); Норвез. музей лісівництва (Ельверум); найбільший відкритий музей Пн. Європи (Ліллегаммер); маяк, музей Берґ-Краґеро, церква 13 ст. (усі – о-в Станґголмен); Музей Ібсена (Ґрімстад); дерев'яні церкви 12–14 ст. (Лом), Музей Ромсдал (Олесунн). Найстаріший ун-т країни знаходиться в Осло (1811); серед ін. ун-тів – Берґен. (1948), Тронгейм. (1968), Тромсе (1972). Видатні діячі країни: драматург і поет Г. Ібсен, письменники Й. Фоссе, Ю. Ґордер, Я. К'єрстад, письменники, лауреати Нобелів. премії з літ-ри Б. Б'єрнсон, К. Гамсун, С. Унсет, композитор Е. Ґріґ, співачки М. Берґер, С. Ширшебо, художники Е. Мунк, Ю.-К. Даль (один з основоположників нац. пейзажу), Е.-К. Вереншель, скульптор Ґ. Віґеланд, актриса Л. Ульман, мореплавець і першовідкривач, засн. першого поселення в Ґренландії Ерік Рудий, антрополог і мандрівник Т. Геєрдал, поляр. дослідник, відкривач Пд. полюса Р. Амундсен, поляр. дослідник і піонер антарктич. китоловства К.-А. Ларсен, математики С. Лі (відкрив групи Лі, які, як і алгебру Лі, назвали на його честь), Н.-Г. Абель, економіст, лауреат Нобелів. премії з економіки Р. Фріш, фізико-хімік, чл. Норвез. АН, лауреат Нобелів. премії з хімії О. Гассель, політики, лауреати Нобелів. премії миру К.-Л. Ланґе, Ф. Нансен. Ос­танній 1920 всупереч позиції більшості підтримав вступ УНР до Ліги Націй, у співроб-ві з Міжнар. ком-том Червоного Хреста організував обмін та відсилку на батьківщину військовополонених українців та сприяв поверненню укр. біженців, організував міжнар. доброчинну кампанію з порятунку голодуючих. У серпні 1921 його обрано головою Заг.-європ. ком-ту допомоги голодуючим у Рад. Росії, що з часом отримав неофіц. назву Нансена місія. Наприкінці січня 1923 він відвідав Харків, де погоджував з урядом УСРР план боротьби з наслідками голоду та надання допомоги (зустрічався з Г. Петровським і Х. Раковським). В УСРР місія Нансена розпочала роботу в серед. травня 1922, її укр. контору (мала відділ. у Харкові та Миколаєві) очолив В. Квіслінґ. До літа 1923 в УСРР вона доставила 315 тис. пудів продовольства (12,2 млн пайків), понад 1 тис. продовол. і речових пакунків, 40 т медикаментів на суму 140 тис. дол. США, 50 т соку лайма, 116 т риб'ячого жиру. Загалом продовол. допомогу отримали 90 180 осіб. На особисті кошти Ф. Нансена та дотації нім., франц., швед. фірм створ. с.-г. дослідну станцію у с. Михайлівка (нині Криворіз. р-ну Дніпроп. обл.), що стала провід. насінниц. госп-вом УСРР. Значні кошти витрачено й на завезення 45-ти тракторів для орг-ції трактор. загонів. 1923 за активну доброчинну діяльність Ф. Нансена обрано почес. чл. Укр. т-ва Червоного Хреста. 2003 на фасаді Харків. худож. музею встановлено мемор. дошку Ф. Нансену (автор О. Табатчиков). Норвез. політ. діяч Й.-Л. Мовінкель, який був головою Ліги Націй, 1933 на засіданні її Ради чотири рази виступав і переконував колег у необхідності надати негайну допомогу голодуючим в УСРР. Норвез. громад.-політ. діяч і гол. ред. г. «Morgenbladet» К. Кристенсен писав про становище поневолених народів, серед яких – українці у СРСР. На сторінках газети він вміщував публікації укр. емігрантів, зокрема М. Радейка, 1992 написав про нього кн. «Frihet for Ukraina. Historien om Mykola Ra­dejko» («Волю Україні. Розповідь про Миколу Радейка», К., 1999). Норвез. письменник і громад.-політ. діяч Б. Б'єрнсон 1903 завдяки ред. німецькомов. часопису «Ruthenische Revue» (від 1906 – «Ukrainische Rundschau») Р. Сем­братовичу, з яким листувався до смерті останнього (1906), познайомився з Україною та її історією. Відкриття України було для нього, за його ж словами, великою подією, він не раз ставав на захист прав українців: лист до міністра внутр. справ Росії В. Плеве з приводу політ. гніту у підрос. Україні (1903), відповідь на анкету ж. «Ruthenische Revue» «Заборона української мови в Росії» (1904), стаття «Русини» в париз. часописі «Le Courrier Europeen» (1906), співред. якого він був, стаття «Поляки-гнобителі» (1907), надрук. одночасно в «Ukrainische Rundschau», віден. щоденнику «Die Zeit» та «Le Courrier Europeen», а також у скороч. укр. перекл. у г. «Діло». Після смерті Р. Сем­братовича Б. Б'єрнсон підтримував листування з його наступником В. Кушніром. Завдяки великому авторитетові Б. Б'єрнсона у зх. культур. світі його виступи на захист українців мали знач. розголос. В Україні його твори почали перекладати 1886 (казка «Ліс» у перекл. І. Франка, часопис «Зоря», № 8), серед перекладачів – М. Яцків, Л. Лопатинський, Л. Гринюк, А. Крушельницький, Є. Ярошинська, О. Сенюк. Лесь Курбас, переклавши його вірш «Я вибираю березіль» («Барикади театру», 1923, № 1), узяв із нього назву для свого театру. Норвез. славіст, перекладач О. Брок вивчав укр. діалекти, словац.-укр. мовну межу, подав докладну характеристику звуків укр. мови на тлі ін. слов'ян. мов. Приятелював і листувався з мовознавцем І. Зілинським. Н. визнала незалежність України 24 грудня 1991, дипломат. відносини між країнами встановлено 5 лютого 1992. Першим Надзвич. і Повноваж. Послом Н. в Україні був О. Нордслеттен. Взаємні контакти Н. з Київ. Руссю сягають 10 ст., коли донька князя Ярослава Мудрого вийшла заміж за норвез. короля Гаральда III. Незначна частина українців переселилася до Н. 1918–20. Велика кількість українців з'явилася у Н. під час 2-ї світ. вій­ни. Це були військовополонені солдати, яких утримували у концентрац. і труд. таборах, організов. нацист. Німеччиною на тер. окупов. Н. 1941–45. Після закін. 2-ї світ. вій­ни тут сформувався осередок укр. громади. Одним із засн. та головою першої орг-ції українців у Н. був М. Радейко. Нова хвиля укр. імміграції до Н. розпочалася наприкінці 1990-х рр. За даними Центр. статист. бюро Н., 2015 мешкало 4222 етніч. українці, роз­осереджених по усій тер. країни. Місцями компакт. проживання українців є регіони навколо найбільших міст – Осло, Берґена, Ставанґера, Тронгейма, Драммена. Перше укр. т-во створ. у Н. 1954, його основу склали колишні військовополонені. Нині діє Укр. громада в Н. (Осло). Є ініціативні групи, що займаються окремими напрямами співпраці. 23 серпня 2009 у Берґені при Свято-Богоявлен. храмі з ініціативи настоятеля парафії Д. Останіна (УПЦ МП) засн. Укр. спілку у Берґені та Гордаланні (Укр. спілка Зх. Н.). Від 2015 діє Укр. спілка в Рогаланді (м. Ставанґер), що об'єднує бл. 200 осіб на Пн. Н. Діяльність цих орг-цій зосереджена на підтриманні та розвитку мови і культури, проведенні волонтер. діяльності. 2006 в Осло відкрито укр. неділ. школу «Кобзар» при Укр. громаді в Н. 2016 розпочала діяльність укр. школа в м. Ставанґер, 2016 – укр. школа «Еллісів» в Осло. 2010 при Укр. громаді в Осло сформувався реліг. осере­док греко-катол. Церкви.

Літ.: История Норвегии. Москва, 1980; Воронов К. В. Норвегия вчера и сегодня. Москва, 1987; Історія Норвегії = Grun­nt­rekk i Norsk historie. Л., 2001; Норвегія // Екон. і соц. географія країн світу. Л., 2002; Кривонос Р. А. Особливості співробітництва України з країнами Північної Європи // Україна в Європі: контекст міжнар. відносин. К., 2011.

О. В. Гладкий

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю