Нельговський Василь Олексійович

НЕЛЬГО́ВСЬКИЙ Василь Олексі­йович (1873 — після 1924) — військовик. Генерал-хорунжий Армії УНР. Пере­бував на військ. службі у рос. армії, зокрема у 47-му піхот. Укр. полку (Він­ниця). Учасник 1-ї світової вій­ни: командир полку, бригади, ос­та­н­ня посада — нач­штабу дивізії у зван­ні під­полковника. 1918 — спів­організатор Звенигород. коша Вільного козацтва; 1919 — нач­­штабу 4-ї Київ. дивізії Армії УНР; під час 1-го Зимового походу — командир Збір. бригади цієї дивізії; 1920 — пом. нач. 4-ї Київ. стрілец. дивізії Армії УНР. Брав участь у боях із більшовиками та денікінцями. Від січня 1921 проживав у таборі для інтернованих Александрув Куявський побл. м. Торунь (Польща). За зав­да­н­ням Пов­стан.-партизан. штабу 2-го Зимового походу очолив спец. групу (16 старшин і 14 під­старшин), яка першою 19 вересня 1921 пере­тнула польс.-рад. кордон із зав­да­н­ням провести роз­відку у Звягел., Мозир., Житомир., Радомишл., Овруц. пов., встановити звʼязки із пред­ставниками під­піл. Заг.-укр. пов­стан. штабу (Київ), забезпечити пере­хід кордону Поділ. і Волин. групами. З часом загін зріс до 150-ти осіб. Після декількох боїв із більшов. частинами та поразки гол. сил 2-го Зимового походу під командува­н­ням генерал-хорунжого Ю. Тютюн­ника 20 листопада 1921 повернувся на тер. Польщі. Мешкав у м. Каліш, після 1924 подальша доля неві­дома.

Завантажити статтю