Немирів смт — Енциклопедія Сучасної України

Немирів смт

НЕМИ́РІВ – селище міського типу Яворівського району Львівської області. 2020 Немирів. селищ. раду (підпорядк. села Великі Макари, Воля, Руда, Салаші, Сере­дина, Слободяки та Шаварі) зараховано до Яворів. громади. Н. знаходиться між річками Смердих і Блех (бас. Сану), у пд.-зх. частині укр. Розточчя, за 78 км від обл. центру, 22 км від залізнич. ст. Рава-Руська, 20 км від райцентру та 10 км від пункту пропуску Будомєж–Грушів на кордоні з Польщею. Пл. 1,74 км2. За переписом насел. 2001, проживали 2042 особи (складає 97,4 % до 1989); станом на 1 січня 2019 – 2004 особи; переважно українці. В урочищі Воротня досліджено давньорус. городище. Ймовірно, саме побл. нього 1266 відбувся описаний у літописі бій загонів волин. князя Василька Романовича та холм. князя Шварна Даниловича з військом краків. князя Болеслава Стидливого. Існує кілька легенд щодо походження назви. За однією з них, воїни татар. загону, потрапивши в оточення, просили «миру», однак їм відповіли: «не мир». Є припущення про те, що назву поселенню особисто надав польс. король і великий князь Литовський (1576–86) Стефан Баторій. Н. вперше згадується в писем. джерелах 1580 як власність шляхтича Андрея Фредра з Плешовиць, який відзначився під час вій­ни з Моск. царством. 1581 надано Маґдебур. право. Здавна сформувалася велика євр. громада (перша згадка належить до 1589). У 1629 Н. спустошили татари, а в серед. 17 ст. тут сталася велика пожежа. Жит. брали участь у Визв. вій­ні під проводом Б. Хмельницького. Нім. мандрівник, представник франц. уряду У. фон Вердум, подорожуючи Україною 1671, зробив багато записів у своєму «Щоденнику», згадуючи й Н. За його словами, Н. був містом із замком, земляним валом, міцними дерев’яними брамами, костелом і церквою. Тоді ж відомий як знач. ремісн. центр. Діяли папер. і скляне вироб-ва, ткац. кустарні промисли, працювали млин і гуральня. 1672 побл. Н. військо на чолі з майбут. польс. королем Яном III Собеським розгромило гол. сили татар Нурадина Азамета Герая – сина крим. хана. Після 1-го поділу Польщі 1772 – у складі Австрії (від 1867 – Австро-Угорщина). В описі Жовків. округи 1788 підтверджено давні міські привілеї. Деякий час існував Немирів. пов. (22 ґміни), що 1867 був приєднаний до Равського пов. 1888–1919 греко-катол. парохом міста був диригент, композитор, музикознавець, громад.-політ. діяч І. Кипріян, який 1889 тут створив «Руську читальню» (від 1895 діяла під патронатом львів. т-ва «Просвіта»). З проголошенням 1918 ЗУНР у Н. владу від австрійців перебрали І. Кипріян і старшина В. Каліцінський. 1920–39 – знову у складі Польщі, адміністративно належав до Равського пов. Львів. воєводства. Станом на 1 січня 1939 у Н. проживали 3250 осіб, з них 1100 українців (900 греко-католиків, 200 католиків), 1600 євреїв, 550 поляків; у с. Передмістя – 670 осіб, з них 620 українців (520 греко-католиків, 100 католиків), 10 євреїв і 10 поляків. 26 вересня того ж року до міста увійшли рад. війська. Відтоді – смт Львів. обл. 1940–57 – райцентр. Жит. зазнали сталін. репресій. Від 24 червня 1941 до 22 липня 1944 – під нім. окупацією. Нацисти вбили багато місц. мешканців. До серед. 1950-х рр. вели збройну боротьбу загони ОУН–УПА. 1957–63 – у складі Рава-Руського, від 1963 – Яворів. р-нів. У 1970–80-х рр. в околицях Н. методом підзем. виплавлення видобували сірку. Нині працюють деревообробне підпр-во «Яц-Бол», лісопереробна фірма «Немирів», швейне підпр-во «Надія». У Н. – заг.-осв. школа, дитсадок; Нар. дім, б-ка. Є греко-катол. (церква Зіслання Святого Духа, 1852, пам’ятка арх-ри місц. значення), православна (церква св. Дмитра Солунського, 2005) та катол. (костел Святої Трійці, 1640) громади. До давніх пам’яток історії належать: колона св. Марка (18 ст.), велика (1769) та мала (1811) синагоги, євр. цвинтар. За 3 км від Н. на базі сірководневих мінерал. вод функціонує курорт Немирів (показання: захворювання органів кровообігу, руху й опори, нерв. системи та шкіри). Від 1984 охороняються заповідне урочище Немирів (276 га), пам’ятка садово-парк. мист-ва Парк курорту Немирів (26 га), пам’ятки природи джерела № 1 («Броніслава»), № 2 («Марія»), № 3, № 5, № 6 (усі – гідрол.), Віковий дуб (ботан.; усі – місц. значення). Серед видат. уродженців – правознавець, дійс. чл. НТШ П. Стебельський, письменник, журналіст В. Барагура, графік, дизайнер Е. Дацюк, хореограф, засл. діяч мист-в України В. Когут, диригент Б. П’юрко.

Літ.: Земля Яворівська: Регіон. істор.-мемуар. зб. Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1984; Кураш Р., Слободян В., Чорновол І. Каталог пам’яток історії та культури Яворівського району Львівської обл. Дрогобич, 2003; Бард М. Немирівські купелі – відпочинок і оздоровлення // Яворівщина. 2009, 10 серп.; Дацко В. Тут пам’ятають королів, просвітянських діячів, борців за незалежність // Там само. 2011, 7 жовт.; Ґронський Й. Нарис історії Яворівщини. Л., 2012; Комар В. Історія містечка Немирів і його однойменного санаторію. Л., 2014; Дацко В. Минуле, сучасне і майбутнє тут тісно переплітаються // Яворівщина. 2016, 18 серп.

В. І. Дацко

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
В. І. Дацко . Немирів смт // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=73526 (дата звернення: 16.09.2021)