Немировськи Ірен — Енциклопедія Сучасної України

Немировськи Ірен

НЕМИРО́ВСЬКИ Ірен (Némirovsky Irène; 11(24). 02. 1903, Київ – 19. 08. 1942) – французька письменниця. Народилася в замож. євр. родині. Після більшов. перевороту 1917 сім’я Н. переїхала до Фінляндії, а 1919 емігрувала до Франції. Навч. у Сорбон. ун-ті в Парижі. 1939 разом із родиною прийняла католицтво. 13 липня 1942 заарешт. франц. поліцією за своє походження, 17 липня цього ж року депортов. у концтабір Аушвіц (Польща), де й загинула. Авторка багатьох романів, збірок оповідань, біографії А. Чехова («La Vie de Tchekhov», 1946). Твори Н. написані в реаліст. манері. Її довоєнні романи присвячені драм. міжособистіс. стосункам. Оповіді знач. мірою ґрунтуються на досвіді її заможної, проте недруж. родини. Перший твір, що мав успіх, – роман «David Golder» («Давид Ґольдер», 1929), оповідає історію батька родини, до якого дружина й дочка ставляться винятково як до джерела свого добробуту. Події перших розділів роману «Le Vin de solitude» («Вино самотності», 1935) та роману «Les Chiens et les loups» («Собаки й вовки», 1940) розгортаються в Києві, а коли розпочався більшов. переворот у Росії, родини героїв змушені були емігрувати до Парижу, як і свого часу сім’я Н. Письменниця розвивала теми деструктив. стосунків юної дочки із матір’ю, яка сприймає власне материнство лише як тягар, взаємин дівчинки з київ. євр. родини серед. достатку зі своїм дуже замож. родичем, що мешкав в особняку на київ. пагорбах, тощо. Найвідоміший твір – «Suite fran­çaise» («Французька сюїта») – остан. недописаний роман Н., про події деморалізов. Франції, окупов. нацистами. Письменниця безжалісно описує французів, які не витримують випробувань важких часів, втрачаючи співчуття до ближніх і порядність. Цей роман надрук. лише 2004. Дочки Н. не наважувалися відкрити валізу з рукописом своєї матері. Це сталося після побут. аварії, коли рукопису загрожувало знищення. Лише тоді старша дочка письменниці Д. Епштейн розшифрувала рукопис і передала його до вид-ва. Роман став бестселером у Франції, отримав поважну літ. премію «Ренодо» (2005) й світ. визнання, згодом його перекладено багатьма мовами. Укр. мовою окремі твори Н. переклали Г. Малець, О. Соломарська. Деякі її романи екранізовано: «Давид Ґольдер» (реж. Ж. Дювів’є), «Бал» (реж. В. Тьєль; обидва – 1931), «Французька сюїта» (2014, реж. С. Діб; усі – Франція), «Доню, радість моя» (Велика Британія, 1950, реж. Ґ. Ратоф, екранізація роману «Давид Ґольдер»). За романом «Бал» франц.-ар­ґентин. композитор О. Страсной створив однойм. оперу, яку поставлено в Гамбур. опер. театрі (Німеччина, 2010).

Тв.: Le Malentendu. 1926; L’Enfant gé­nial. 1927; L’Ennemie. 1928; Le Bal. 1929; Les Mouches d’automne. 1931; L’Affaire Courilof. 1932; Le Pion sur l’échiquier. 1934; Jézabel. 1936; La Proie. 1938; Deux. 1938; Le maître des âmes. 1939; Les Biens de ce monde. 1941; Les Feux de l’autom­ne. 1957; Chaleur du sang. 2007 (усі – Париж); укр. перекл. – Вино самотності. 2011; Французька сюїта. 2012; Бал. 2016 (усі – Київ).

Літ.: J. Weiss. Irène Némirovsky: Her Life and Works. Stanford, 2007; O. Phi­lipponnat, P. Lienhardt. La Vie d’Irène Némirovsky. Paris, 2007; Кононенко Є. «Французька сюїта» з київським корінням // Україна молода. 2008, 17 груд.; É. Gille. Le Mirador: mémoires rêvés. Paris, 2012; S. R. Suleiman. La question Némi­rovsky: Vie, mort et héritage d’une écri­vaine juive dans la France du XXe siècle. Paris, 2017.

Є. А. Кононенко

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
Є. А. Кононенко . Немировськи Ірен // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=73540 (дата звернення: 24.09.2021)