Немішаєве — Енциклопедія Сучасної України

Немішаєве

НЕМІША́ЄВЕ – селище міського типу Бучанського (до липня 2020 – Бородянського) району Київської області. 2020 утвор. Немішаїв. громаду (80,1 км2, 15 177 осіб; підпорядк. смт Клавдієво-Тарасове, села Микуличі та Пороскотень). Н. знаходиться за 21 км від Києва, 16 км від смт Бородянка та 9 км від м. Буча. Побл. с-ща протікає мала р. Топірець (притока Рокача, бас. Дніпра), на якій створ. каскад ставків. Пл. 4,84 км2. За переписом насел. 2001, проживала 6301 особа (складає 96,5 % до 1989); станом на 1 січня 2019 – 7766 осіб; переважно українці. Проходить автомобіл. шлях міжнар. значення Київ–Ковель–кон­трольно-пропуск. пункт Ягодин на кордоні з Польщею. Засн. 1900 на землях поміщика П. Красовського водночас із буд-вом залізниці Київ–Ковель під кер-вом нач. Пд.-Зх. залізниці Клавдія Немішаєва (нині тут є проміжна залізнична станція). Раніше ця тер. належала графам Воронцовим-Дашковим. Спочатку залізничне с-ще назвали роз’їзд «39-та верста». 1906 його перейменували на ст. Немішаєве-1, а сусід. роз’їзд «45-та верста» – на ст. Немішаєве-2. 1912 вони отримали нові назви: відповідно Н. і Клавдієве (нині смт Клавдієво-Тарасове). На поч. 1917 у Н. було 64 двори, мешкали 330 осіб. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Більшовики перейменували поселення на Шевченкове (від 1928 – знову Н.). До 1925 – у складі Київ. губ.; 1923–30 – Київ. округи; від 1932 – Київ. обл.; до 1920 – Гостомел., 1920–23 – Ворзел. волостей; 1923–30 – Гостомел., від 1930 – Бородян., від 2020 – Бучан. р-нів. 1924 проживали 312 осіб. Жит. зазнали сталін. репресій. Від серпня 1941 до 6 листопада 1943 – під нім. окупацією. До 1948 Н. входило до Микулиц. сільс. ради. Від 1950 – смт. У рад. період засн. Немішаїв. з-д біохім. препаратів (на поч. 2000-х рр. збанкрутував). У Н. – Картоплярства Інститут НААНУ, агротех. коледж (засн. 1912), 2 заг.-осв. школи, 4 дитсадки; Будинок культури, дит. школа мист-в; дільнична лікарня. Засл. діяч мист-в України М. Куценко створив у с-щі вокал. колективи «Чорнобривці», «Калинові дзвони», тріо «Лілея» та «Либідь». 2016 освячено церкву Різдва Пресвятої Богородиці. Діють також православні парафії чуда архістратига Михаїла та ікони Казан. Божої Матері й громада адвентистів сьомого дня. Збереглися руїни палацу графів Остен-Сакенів (1-а пол. 19 ст.). Встановлено погруддя Т. Шевченка. Серед видат. уродженців – еколог В. Ісаєнко й економіст, політ. діяч Ю. Каракай. З Н. по­в’язані життя та діяльність селекціонерів А. Кучка (акад. УААН), В. Положенця, О. Терещенка, фахівця у галузі картоплярства В. Кононученка, агрохіміка М. Власенка, агрономів В. Куценка, О. Онищенка, А. Осипчука, А. Підгаєцького, зоотехніка В. Іванова; співака, громад. діяча Я. Гулака-Артемовського, видавця, громад. діяча П. Коменданта; майстрині худож. вишивки С. Зохнюк.

Літ.: Літопис рідного краю: Бородян­щина. К., 2002; 2008.

С. В. Замідра, О. К. Хоменко

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
С. В. Замідра, О. К. Хоменко . Немішаєве // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=73555 (дата звернення: 24.09.2021)