Немовичі — Енциклопедія Сучасної України

Немовичі

НЕМО́ВИЧІ – село Сарненського району Рівненської області. 2017 Немовиц. (окрім с. Н., підпорядк. с-ще з однойм. назвою, села Гута-Перейма та Катеринівка), Зносиц. і Тиннен. сільс. ради зараховано до Немовиц. сільс. об’єднаної територіал. громади (278,08 км2, 11 232 особи). Н. знаходяться на лівому березі р. Случ (притока Горині, бас. Дніпра), за 120 км від обл. центру, 10 км від райцентру та 5 км від ст. Немовичі (в однойм. с-щі). Протікає також Язвинка з притокою Руденка. Пл. 4,7 км2. За переписом насел. 2001, проживали 3198 осіб; станом на 2019 – 3244 особи; переважно українці. За понад 1 км від Н. виявлено 17 давньорус. курганів, про що зазначав історик В. Антонович («Археологическая карта Волынской губернии» // «Тр. ХI археол. съезда в Киеве, 1889 год», Москва, 1901, т. 1). Існує низка нар. версій щодо походження назви: від німого старости, при якому віча проходили «на німо», тобто без суперечок; від німого панського кучера, якому тут за вірну службу звели житло та ін. Вперше Н. згадуються у писем. джерелах 1533 як село, що належало до Степан. замку. Навколиш. землями володів князь Ю. Гольшанський-Дубровицький. Побл. Н. знаходився т. зв. Чорний шлях, яким часто проходили татар. загони. За Люблін. унією 1569 відійшли від Великого князівства Литовського до Польщі. 1629 було 59 дворів. Жит. брали участь у селян.-козац. повстанні на чолі з С. Наливайком, Визв. вій­ні під проводом Б. Хмельницького та гайдамац. русі. Після 2-го поділу Польщі 1793 – у складі Рос. імперії. Відтоді – село, волос. центр Рівнен. пов. Волин. губ. 1884 було 147 дворів, проживали 1187 осіб, функціонували школа, православна церква, катол. каплиця, працював винокур. з-д. На поч. 20 ст. – 239 дворів і 1411 жит. (з них 100 юдеїв і 3 католики). 1911 мешкали 1820 осіб. Тоді ж у Н. був водяний млин (потуж. 12 тис. пудів на рік). 1916 побл. села під час 1-ї світ. вій­ни проходила лінія фронту. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Відтоді – під польс. владою. 1920–39 – центр ґміни. 1921–30 – село Поліс., 1931–39 – Волин. воє­вод­ств; 1921–40 – Сарнен. пов. У вересні 1939 сюди увійшли рад. війська. Від 1939 – у складі Рівнен. обл.; від 1940 – Сарнен. р-ну. Жит. зазнали сталін. репресій. Від липня 1941 до січня 1944 – під нім. окупацією. Нацисти всі євр. сім’ї (55 осіб) помістили у Сарнен. ґетто, де 28 серпня 1942 організували масові вбивства. Діяло рад. підпілля. На фронтах 2-ї світ. вій­ни загинули 67 рад. воїнів-земляків. Жертвами 2-ї світ. вій­ни стали 154 місц. цивіл. особи (окрім євреїв). До серед. 1950-х рр. вели збройну боротьбу загони ОУН–УПА. Нині працює підпр-во «Журавушка», що спеціалізується на птахівництві та вироб-ві яєць. У Н. – заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, філія Сарнен. дит. муз. школи, б-ка; амбулаторія заг. практики сімей. медицини. Пам’ятка арх-ри місц. значення – церква св. Параскеви (1881). Серед видат. уродженців – лікар-імунолог, патофізіолог П. Марчук, педагог З. Мазур, радіофізик Я. Кишенко, фахівець у галузі зв’язку Ф. Наконечний; майстриня нар. декор. розпису М. Гусак; церк. діяч Феодор (О. Гаюн). З Н. пов’язані життя та діяльність журналіста, педагога, графіка П. Зінченка.

Літ.: Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся: (Краєзн. слов. від найдавніших часів до 1914). Вінніпег, 1986. Т. 2.

Л. С. Жук

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
Л. С. Жук . Немовичі // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=73563 (дата звернення: 28.09.2021)