Неморож — Енциклопедія Сучасної України

Неморож

НЕ́МОРОЖ – село Звенигородського району Черкаської області. 2020 Немороз. сільс. раду (підпорядк. с. Мурзинці) зараховано до Звенигород. громади. Н. знаходиться на правому березі Гнилого Тікича (притока Тікича, бас. Південного Бугу), у місці впадіння в нього малої р. Неморозь (ін. назва – Бучинівка), за 6 км від райцентру та 24 км від залізнич. ст. Звенигородка. Пл. 4,1 км2. За переписом насел. 2001, проживали 828 осіб; станом на 2019 – 653 особи; переважно українці. Через село проходить автомобіл. шлях Звенигородка–Київ. Побл. Н. – група курганів скіф. часу (па­м’ятка археології нац. значення). Знайдено артефакти бронз. епохи, трипіл., пеньків. і черняхів. культур (матеріали зберігаються у фондах Звенигород. краєзн. музею). Село вперше згадується у писем. джерелах 1710. У 1722 збудовано Микол. церкву. 1741 було 50 дворів. Після 2-го поділу Польщі 1793 – у складі Рос. імперії. 1796–1925 – село Київ. губ.; 1796–1925 – Звенигород. пов. Існувала Немороз. волость, до якої входили села Мурзинці, Водяники, Мизинівка, Озірна, Попівка, Смільчинці, Стара Буда (усі – нині Звенигород. р-ну). На поч. 1860-х рр. проживали понад 1,1 тис. осіб. 1885 було 167 дворів, мешкали 1229 осіб, працювали 2 водяних млини та винокур. з-д. 1873 у Н. збудували нову церкву, що була зруйнована за рад. часів. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–25 – у складі Корсун., 1925–27 – Черкас., 1927–30 – Шевченків. округ; 1932–54 – Київ., від 1954 – Черкас. обл. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (кількість встановлених жертв – 64 особи; відкрито пам’ятник), зазнали сталін. репресій. Від липня 1941 до 27 січня 1944 – під нім. окупацією. Діяло рад. підпілля. На фронтах 2-ї світ. вій­ни воювали 240 воїнів-земляків, з них 186 загинули. У брат. могилі поховано 60 воїнів-визволителів (встановлено пам’ятник). Від 1979 охороняється гідрол. заказник Мурзинівський (31,8 га), від 2009 – ландшафт. заказник Неморозький (55,6 га; обидва – місц. значення). На Немороз. землях – значні поклади каолін. глин. Нині їх розробляє Ватутінський комбінат вогнетривів. Працюють ТОВ «Неморож» (займається вирощуванням зерн. і тех. культур, має розвинене тваринництво), с.-г. кооператив «Неморозька ягода» й приватне підпр-во з виготовлення твердих і м’яких сирів та вершк. масла під торг. маркою «Family cheese». У Н. – заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка; фельдшер. пункт. 1997 Свято-Микол. парафіял. громаді передано приміщення колиш. сільради під храм, що був освячений 1999. У Н. народився іхтіо­лог, чл.-кор. АН УРСР і ВАСГНІЛ В. Мовчан; у Мурзинцях – письменник, журналіст, перекладач В. Шестопал (створ. шкіл. музей, присвяч. його життю та творчості). У Мурзинцях деякий час мешкав зоолог В. Караваєв.

Літ.: Похилевич Л. Сказания о населен­ных местностях Киевской губернии. К., 1864; Біла Церква, 2005; Хоменко В. Звенигородщина. Чк., 2012; Його ж. Пам’ят­ні місця Звенигородщини: Путів. К., 2015.

В. В. Павленко

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
В. В. Павленко . Неморож // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=73565 (дата звернення: 24.09.2021)