Немченко Дмитро Олексійович — Енциклопедія Сучасної України

Немченко Дмитро Олексійович

НЕ́МЧЕНКО Дмитро Олексійович (20. 11. 1920, с. Василівка, нині Полтав. р-ну Полтав. обл. – 01. 10. 2006, Вінниця) – диригент, композитор. Батько О. Немченка. Засл. працівник культури УРСР (1981), засл. діяч мист-в Кабардино-Балкар. АРСР (1972). Учасник 2-ї світ. вій­ни. Бойові нагороди. Закін. Київ. консерваторію (1963; кл. О. Шреєр-Ткаченко). 1946–63 – арт. оркестру, диригент Рівнен. укр. муз.-драм. театру; 1963–95 – зав. муз. частини, диригент Вінн. укр. муз.-драм. театру ім. М. Садовського. Здійснив муз. оформлення вистав: «Сині роси» (1966), «На сьомому небі» (1968), «Тил» (1977), «І відлетимо з вітрами» (1979) М. Зарудного, «Люди не ангели» (1967), «Гіркий хліб істини» (1971) Й. Стадника. Н. – автор музики до вистав: «Кавказьке крейдяне коло» Б. Брехта (1967), «Старий» М. Горького (1968), «Трибунал» А. Макайонка (1971), «Украли кодекс» О. Петрашкевича (1979), «Третя патетична» М. Погодіна, «Лицарів не судять» Ю. Бедзика (обидві – 1980), «Шиндай» І. Афанасьєва (1987), «Маруся Чурай» за Л. Костенко (2000). У твор. доробку композитора – хори «Все йде, все минає» (сл. Т. Шевченка), «Красо України, Подолля!» (сл. Лесі Українки), «Ідуть дощі...» (сл. М. Коцюбинського), романс «Чого з’являєшся мені у сні...» (сл. І. Франка), «Пісня про Рівне», «Пісня про Вінницю» та ін.

Літ.: Чернов Ю. Двоє з одного театру. К., 1985.

С. В. Фицайло

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
С. В. Фицайло . Немченко Дмитро Олексійович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=73572 (дата звернення: 28.09.2021)