Ненадкевич Костянтин Автономович — Енциклопедія Сучасної України

Ненадкевич Костянтин Автономович

НЕНАДКЕ́ВИЧ Костянтин Автономович (21. 05(02. 06). 1880, с. Кашівка Ковел. пов. Волин. губ., нині Ковел. р-ну Волин. обл. – 19. 06. 1963, Москва) – геохімік, мінералог. Д-р геол.-мінерал. н. (1935, без захисту дис.), проф. (1950), чл.-кор. АН СРСР (1946). Сталін. премія (1948). Держ. нагороди СРСР. Закін. природн. відділення фіз.-мат. ф-ту Моск. ун-ту (1902; у студент. роки був учнем В. Вернадського, протягом 4-х р. працював у його лаб.). Навч. у Катеринослав. гірн. уч-щі (нині Дніпро; 1902–03) і С.-Пе­тербур. гірн. ін-ті (1903–05; відтоді 12 р. числився студентом, однак формально студії не завершив). Від 1905 на запрошення В. Вернадського став співроб. Геол. музею С.-Пе­тербур. АН. Водночас брав участь у низці експедицій, зокрема у Фінляндії, Польщі, на тер. Кавказу, Серед. і Центр. Азії, Туви, Алтаю, у бас. оз. Байкал. 1908–10 і 1912 дослідив Тюямуюн. урано-ванадієве родовище, де вперше на тер. Росії видобуто радій. У цей період відкрив мінерал тюямуніт. Від 1916 за дорученням С.-Пе­тербур. АН здійснював пошук і розвідку вісмут. руд, став спів­організатором Іркут. і Читин. (обидва – Росія) лаб. з перероблення виплавленого вісмуту на фармацевт. препарати; одночасно досліджував содові озера Забайкалля, унаслідок чого розпочато пром. експлуатацію Доронен. содового озера. За сумісн. 1921–22 – зав. Читин. золотоплавил. лаб. і проф. мінералогії та кристалографії Читин. ІНО. Від 1923 – у Мінералог. ін-ті АН СРСР (очолював геохім. лаб.); від 1931 – у Геохім. ін-ті АН СРСР; за сумісн. 1926–32 – н. с. Держ. радієвого ін-ту (усі – Ленінград, нині С.-Пе­тербург). У серед. 1920-х рр. провадив геохім. дослідж. у р-ні Вайгач (нині Архангел. обл.), на Кольс. п-ові й у Карелії (усі – РФ); 1930 – чл. комплекс. наук. експедиції АН СРСР у Монголії. 1926 першим визначив хім. склад карел. уранітів за відношенням вмісту свинцю до вмісту урану, встановив абсолют. геол. вік Землі. 1935–53 – зав. лаб. спец. дослідж. Геол. ін-ту АН СРСР; 1954–57 – зав. однойм. лаб. Ін-ту мінералогії, геохімії та кристалохімії рідкіс. металів АН СРСР (обидва – Москва). 1940 був відкомандирований на пошуки уран. родовищ у Серед. Азії; під час 2-ї світ. вій­ни вивчав ванадієві руди Казахстану та золоті рудники Киргизстану. 1955 на його честь назвали мінерал ненадкевичит і суміш уран. мінералів ненадкевіт.

Пр.: Материалы к познанию химического состава минералов России: О тетрадимите из русских золотых месторождений. Молибденовые блески // Тр. Геол. музея Император. АН. 1907. Т. 1, вып. 4; Туранит и алаит, два новых ва­надиевых минерала // Изв. Император. АН. 1909. № 3; Обследование золоторудного района в верховьях р. Сарелы Юса в Ачинско-Минусинском горном округе // Изв. Геол. ком-та. 1917. Т. 36, № 1; К вопросу о содовой промыш­лен­ности в СССР (Доронинское содовое озеро) // ЖПХ. 1924. Т. 1, вып. 3–4; О химическом составе уранинитов Карелии и отношении в них свинца к урану // Изв. АН СССР. 1926. Т. 20, № 9; Электро­колориметрический метод определения малых количеств марганца // Докл. АН СССР. 1931. № 6; Электролити­чес­кий метод разделения никеля и кобальта // Там само. 1945. Т. 49, № 1; Весовой и электролитический методы разделения и определения никеля и кобальта из цианистых комплексов // ЖАНХ. 1946. № 2 (спів­авт.).

Літ.: Борнеман И. Д. Константин Авто­номович Ненадкевич [Некролог] // Изв. АН СССР. Сер. геол. 1964. № 4.

Д. Є. Макаренко, Д. С. Черниш

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
Д. Є. Макаренко, Д. С. Черниш . Ненадкевич Костянтин Автономович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=73582 (дата звернення: 27.09.2021)