Неосудність — Енциклопедія Сучасної України

Неосудність

НЕОСУ́ДНІСТЬ – стан особи, за якого вона не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства чи іншого хворобливого стану психіки. Є 2 критерії, сукупність яких дає підстави для визнання особи неосудною – юрид., що передбачає неможливість усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними, і мед., тобто діагноз, що характеризується наявністю в особи одного із 4-х видів психіч. захворювань. Юрид. критерій Н., у свою чергу, містить 2 ознаки: інтелектуал. – нездатність особи усвідомлювати дії (бездіяльність) у момент їхнього вчинення, і вольову – нездатність особи керувати своїми діями (бездіяльністю). Неусвідомлення дій (бездіяльності) означає нерозуміння їхнього фактич. протиправ. характеру (напр., особа-імбецил не розуміє, що вона жорстоко поводиться з собакою, оскільки подібну поведінку з твариною вона бачила у мультфільмі). Хроніч. психіч. захворюваннями є шизофренія, епілепсія та ін. розлади психіч. діяльності, що мають поступ. розвиток і тривалий перебіг. Тимчас. розлад психіч. діяльності розпочинається раптово, характеризується швидким розвитком, триває відносно недовго і, зазвичай, закінчується повним одужанням особи (напр., гострий алкогол. психоз). Недоумство (олігофренія) – стійкий розлад психіки, як правило, вроджений, що характеризується неповноцінністю розумової діяльності. Розрізняють 3 клінічні форми олігофренії: дебільність, імбецильність, ідіотія, але між ними немає чітких меж. Ін. хворобливий стан психіки не є психіч. захворюванням, але іноді супроводжується серйозним порушенням психіч. діяльності (напр., у випадку травми головного мозку). Для визнання наявності юрид. чи мед. критеріїв Н. достатньо встановити хоча б одну із ознак юрид. критерію – інтелектуал. чи вольову, та один із видів психіч. захворювань; сукупність мед. і юрид. критеріїв дає підстави для визнання особи неосудною. Н. – юрид. поняття, тому висновок про її наявність робить суд. У статті 509 Кримінал. процесуал. кодексу України передбачено обов'язок слідчого чи прокурора провести психіатр. експертизу, якщо під час кримінал. провадження встановлено обставини, які дають підстави вважати, що особа під час вчинення суспільно небезпеч. діяння була неосудною. Такими обставинами, зокрема, є: наявність згідно з мед. документом у особи розладу психіч. діяльності або психіч. захворювання чи неадекватна поведінка особи під час вчинення суспільно небезпеч. діяння (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам'яті). Відповідно до статей 19 і 93 Кримінал. кодексу України і статті 513 Кримінал. процесуал. кодексу України, до особи, яка вчинила у стані Н. суспільно небезпечне діяння, не може бути застосоване покарання, але за рішенням суду можуть бути застосовані примус. заходи мед. характеру – надання амбулатор. психіатр. допомоги у примус. порядку або госпіталізація до закладу з надання психіатр. допомоги зі звич., посиленим або суворим наглядом, залежно від психіч. стану особи і характеру вчиненого нею суспільно небезпеч. діяння. Крім того, згідно зі статтями 96-1–96-2 Кримінал. кодексу України, в особи, визнаної неосудною, в порядку спец. конфіскації можуть бути вилучені гроші, цінності та інше майно, що одержані внаслідок вчинення суспільно небезпеч. діяння або є доходами від такого майна, або були предметом суспільно небезпеч. діяння тощо. З метою забезпечення закон. інтересів потерпілого у статті 62 Кримінал. процесуал. кодексу України вказано, що цивіл. відповідачем у кримінал. провадженні може бути фіз. або юрид. особа, яка в силу закону несе цивіл. відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) неосуд. особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Літ.: Осудність у кримінальному праві і законодавстві. Дн., 2008; Обмежена осудність: поняття, критерії та примусове лікування. К., 2011; Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. 11-е вид. К., 2019.

М. І. Хавронюк


Покликання на статтю