Неосудність

НЕОСУ́ДНІСТЬ — стан особи, за якого вона не могла усві­домлювати свої дії (без­діяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворюва­н­ня, тимчасового роз­ладу психічної діяльності, недоумства чи іншого хворобливого стану психіки. Є 2 критерії, сукупність яких дає під­стави для ви­зна­н­ня особи неосудною — юрид., що перед­бачає неможливість усві­домлювати свої дії (без­діяльність) або керувати ними, і мед., тобто діа­гноз, що характеризується наявністю в особи одного із 4-х видів психіч. захворювань. Юрид. критерій Н., у свою чергу, містить 2 ознаки: інтелектуал. — не­здатність особи усві­домлювати дії (без­діяльність) у момент їхнього вчине­н­ня, і вольову — не­здатність особи керувати своїми діями (без­діяльністю). Неусві­домле­н­ня дій (без­діяльності) означає неро­зумі­н­ня їхнього фактич. протиправ. характеру (напр., особа-імбецил не ро­зуміє, що вона жорстоко поводиться з собакою, оскільки подібну поведінку з твариною вона бачила у мультфільмі). Хроніч. психіч. захворюва­н­нями є шизофренія, епілепсія та ін. роз­лади психіч. діяльності, що мають по­ступ. роз­виток і тривалий пере­біг. Тимчас. роз­лад психіч. діяльності роз­починається раптово, характеризується швидким роз­витком, триває від­носно недовго і, за­звичай, закінчується повним одужа­н­ням особи (напр., гострий алкогол. психоз). Недоумство (олігофренія) — стійкий роз­лад психіки, як правило, вроджений, що характеризується неповноцін­ністю ро­зумової діяльності. Роз­різняють 3 клінічні форми олігофренії: дебільність, імбецильність, ідіотія, але між ними немає чітких меж. Ін. хворобливий стан психіки не є психіч. захворюва­н­ням, але іноді су­проводжується сер­йозним поруше­н­ням психіч. діяльності (напр., у випадку травми головного мозку). Для ви­зна­н­ня наявності юрид. чи мед. критеріїв Н. до­статньо встановити хоча б одну із ознак юрид. критерію — інтелектуал. чи вольову, та один із видів психіч. захворювань; сукупність мед. і юрид. критеріїв дає під­стави для ви­зна­н­ня особи неосудною.

Н. — юрид. поня­т­тя, тому висновок про її наявність робить суд. У стат­ті 509 Кримінал. процесуал. кодексу України перед­бачено обовʼязок слідчого чи прокурора провести психіатр. екс­пертизу, якщо під час кримінал. провадже­н­ня встановлено об­ставини, які дають під­стави вважати, що особа під час вчине­н­ня су­спільно небезпеч. дія­н­ня була неосудною. Такими об­ставинами, зокрема, є: наявність згідно з мед. документом у особи роз­ладу психіч. діяльності або психіч. захворюва­н­ня чи не­адекватна поведінка особи під час вчине­н­ня су­спільно небезпеч. дія­н­ня (за­тьмаре­н­ня сві­домості, поруше­н­ня сприйня­т­тя, мисле­н­ня, волі, емоцій, інтелекту чи памʼяті). Від­повід­но до статей 19 і 93 Кримінал. кодексу України і стат­ті 513 Кримінал. процесуал. кодексу України, до особи, яка вчинила у стані Н. су­спільно небезпечне дія­н­ня, не може бути за­стосоване покара­н­ня, але за ріше­н­ням суду можуть бути за­стосовані примус. заходи мед. характеру — на­да­н­ня амбулатор. психіатр. допомоги у примус. порядку або го­спіталізація до закладу з на­да­н­ня психіатр. допомоги зі звич., посиленим або суворим на­глядом, залежно від психіч. стану особи і характеру вчиненого нею су­спільно небезпеч. дія­н­ня. Крім того, згідно зі ста­т­тями 96-1–96-2 Кримінал. кодексу України, в особи, ви­знаної неосудною, в порядку спец. конфіскації можуть бути вилучені гроші, цін­ності та інше майно, що одержані внаслідок вчине­н­ня су­спільно небезпеч. дія­н­ня або є доходами від такого майна, або були предметом су­спільно небезпеч. дія­н­ня тощо. З метою забезпече­н­ня закон. інтересів потерпілого у стат­ті 62 Кримінал. процесуал. кодексу України вказано, що цивіл. від­повід­ачем у кримінал. проваджен­ні може бути фіз. або юрид. особа, яка в силу закону несе цивіл. від­повід­альність за шкоду, зав­дану діями (без­діяльністю) неосуд. особи, яка вчинила су­спільно небезпечне дія­н­ня.

Завантажити статтю