Неполоківці — Енциклопедія Сучасної України

Неполоківці

НЕПОЛО́КІВЦІ – селище міського типу Чернівецького (до липня 2020 – Кіцманського) району Чернівецької області. У грудні 2018 Неполоковец. селищну (підпорядк. с. П’я­ди­ківці) та Берегомет. (села Клокічка, Реваківці) й Оршовец. сільс. ради зараховано до Неполоковец. селищ. об’єднаної територіал. громади (58,11 км2, 7589 осіб). Н. знаходяться на лівому березі Пруту (на правому – с. Завалля Снятин. громади Івано-Фр. обл.; притока Дунаю), у місці впадіння в нього Черемошу, за 25 км від обл. центру та 11 км від м. Кіц­мань. Охороняється Неполоковец. іхтіол. заказник місц. значення (від 2002, 26,8 га). Пл. с-ща 4,09 км2. За переписом насел. 2001, проживали 2444 особи (складає 88,4 % до 1989); станом на 1 січня 2019 – 2471 особа; переважно українці, є росіяни, румуни, молдовани, ґаґаузи. Залізнична станція. Проходять автомобіл. шляхи Івано-Франківськ–Чернівці та Кіцмань–Берегомет. В урочищі Гора археологи дослідили 2 поселення – епохи пізньої бронзи – раннього заліза (знайдено фрагменти ліпної кераміки з домішками шамоту та зерен кварцу, шматки перепаленої глиняної обмазки, кальциновані кістки, перепалене каміння) та багатошарове (розкопано артефакти комарів. і черняхів. культур). В урочищі Гребля під час обстеження багатошар. пам’ятки виявлено фрагменти кераміки липиц. та черняхів. культур і давньорус. часу. За легендою, коли місц. жінки «полокали» (прали) білизну в Пруті, жителі Завалля кричали їм «неполокані», звідси й виникла назва. Існує нар. версія й про те, що стару частину поселення, що розташовувалася на підвищенні, ніколи «не полокали» (не заливали) води Пруту під час повеней. Вперше Н. згадуються у писем. джерелах 1425. У 15–18 ст. часто зазнавали нападів татар. і польс. загонів. Н. входили до складу Молд. князівства, що перебувало у васал. залежності від Осман. імперії; від 1774 – у межах Австрії (від 1867 – Австро-Угорщина). 1918–40 та 1941–44 – у складі Румунії; 1940–41 та від 1944 – УРСР. 1930 мешкали 1894 особи: українців – 49,02 %, румунів – 19,1 %, євреїв – 16,71 %, росіян – 6,05 %, поляків – 4,93 %, німців – 3,61 %. Від 1968 – смт. 1979 проживали 2446 осіб. Нині працюють Неполоковец. хлібокомбінат (засн. 1944; належить до Держ. резерву України), гравій­но-піщаний кар’єр (1946; експлуатує Неполоковец. родовище піску та гравію, 32 га; щорічно виробляє 232 тис. м3 щебеню, 210 тис. м3 гравію та 164 тис. м3 піску). У Н. – заг.-осв. школа, дитсадок; б-ка; амбулаторія заг. практики сімей. медицини. Функціонує осере­док Всеукр. об’єдн. «Просвіта». Знач. успіху досягнув дит. танц. колектив «Квіти Буковини». Неоднораз. переможцями рай. і обл. чемпіонатів ставали футбол. команди «Неполоківці» та «Неполоківці-2». Пам’ятка арх-ри місц. значення – дерев’яна церква Святої Покрови (1873). Нині зводять цегл. храми Святої Покрови та святих мучениць Віри, Надії, Любові й матері їх Софії. Встановлено погруддя Т. Шевченка, меморіал Слави та пам’ят. хрест Борцям за волю України. Серед видат. уродженців – фахівець у галузі механіки В. Бербюк; брати письменники, перекладачі, журналісти Омелян і Орест Масикевичі, журналіст Г. Чайковський; художник, іконописець М. Сивачук; співак, засл. арт. України Л. Корінець.

Літ.: Місевич В. Географія Кіцманщини. 1995; Тупичко В., Хащовий В. Там, де стрілись Черемош і Прут. 2005; Поляк М. Кіцманщина. Її минуле і сучасне. 2013; Фівко В., Зеліско В. Ілюстрована історія Неполоківців. 2018 (усі – Чернівці).

І. В. Щербан

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
І. В. Щербан . Неполоківці // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=73653 (дата звернення: 25.09.2021)