Непоновлювальні природні ресурси — Енциклопедія Сучасної України

Непоновлювальні природні ресурси

НЕПОНО́ВЛЮВАЛЬНІ ПРИРО́ДНІ РЕСУ́РСИ – компоненти природного сере­довища, що після їх використання людиною не відновлюються ні природним, ні штучним шляхом. Належать до вичерп. природних ресурсів. Н. п. р. є практично всі види мінерал. ресурсів на поверхні або в надрах Землі, що утворилися в результаті тих або ін. геол. процесів. Їх попов­нення не можливе через відсутність умов, у яких вони виникли багато млн р. тому. До таких ресурсів зараховують, насамперед, горючі корисні копалини, металічні корисні копалини, неметалічні корисні копалини. З надр Землі щорічно видобувають понад 100 млрд т палива та мінерал. сировини. Попит на них у світі зростає прибл. на 5 % за рік. Ще кілька десятиліть тому Н. п. р. розглядали переважно як необмежені або, принаймні, такі, використання яких вистачить на дуже знач. період. Проте нині вже існують конкретні розрахунки кількості цих видів ресурсів і хронолог. періоду, протягом якого вони ще будуть використовуватися. Обсяги, темпи та характер видобування Н. п. р. залежать від низки природ., екол., екон., соц. і політ. чинників. У багатьох індустр. європ. країнах питання рац. використання природ. ресурсів контролюються діючою нормат.-правовою системою збалансов. природокористування, що сприяє комплекс. та екон. підходу до їх видобутку і застосовування, вторин. використанню відходів, пошуку замінників та ін. В Україні питання комплекс. і більш рац. використання та охорони Н. п. р. регулюється Конституцією України (1996), Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» (1991), Кодексом України про надра (1994) та ін. актами законодавства України, що видаються відповідно до них.

Г. В. Клюшина


Покликання на статтю