Нересниця — Енциклопедія Сучасної України

Нересниця

НЕРЕ́СНИЦЯ – село Тячівського району Закарпатської області. 2020 утвор. Нересниц. сільс. громаду, до складу якої ввійшло 12 сіл (336,9 км2, 30 609 осіб). Н. знаходиться у місці впадіння Лужанки в Тересву (бас. Тиси), де щороку відбувається масовий нерест риби (звідси, ймовірно, й походить назва), за 160 км від обл. центру, 25 км від райцентру та 16 км від залізнич. ст. Тересва. Побл. села (зокрема й в урочищі Черлений Камінь) – найгустіша мережа печер на Тячівщині. За переписом насел. 2001, проживали 3732 особи; станом на 2018 – 3755 осіб; переважно українці. За даними археол. дослідж., тер. села була заселена в епоху бронзи. Н. вперше згадується в писем. джерелах 1411. Здавна до серед. 19 ст. мешканці займалися видобутком солі, яку перевозили Тисою. Село тривалий час належало феодал. родині Татулів і ордену піаристів. Від 1526 – у складі Трансильван. князівства, від поч. 18 ст. – Австрії (від 1867 – Австро-Угорщина). 1900 засн. Нересниц. лісництво як лісопосівну ділянку дуба скельного. Від квітня 1919 – під владою Румунії, восени того ж року відійшло до Чехо-Словаччини. Від 1938 – під гортист.-угор. окупацією. У жовтні 1944 сюди увійшли рад. війська. 135 місц. жит. в рядах рад. армії та 1-го Чехословац. армій. корпусу Л. Свободи воювали на фронтах 2-ї світ. вій­ни, з них 38 загинули (2007 побл. сільс. ради відкрито обеліск Слави). 2012 проживали 3744 особи. Працюють підпр-ва «Продукти Карпат» (переробка м’яса та випуск м’яс­них виробів), «Росс Україна» (пошиття одягу) та ін. У Н. – заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка, дит. школа мист-в; амбулаторія заг. практики сімей. медицини, дільнична лікарня. Розвинений сільс. (зелений) туризм. Є готельно-розважал. комплекс «Царська долина». Діють греко-катол., 2 православні та 3 протестант. (євангел. християн-баптистів, Свідків Єгови, адвентистів сьомого дня) громади. 2003 у Н. згоріла церква св. архангела Михайла, що була одним із визнач. зразків дерев’яної готики Потисся та мала статус пам’ятки арх-ри нац. значення. Двозруб., триділ. храм 1813 збудував нар. майстер Д. Гасинець, іконостас вирізав 1822 П. Томашко, а ікони намалював 1825 М. Манкович з помічником О. Дуковським. Найбагатше художньо оздоблено було вхід до церкви: ґанок утворено вишукано профільов. стовпчиками та оббито фігурно вирізаними дошками, одвірки вхід. дверей пишно прикрашено рельєф. поліхром. різьбленням у вигляді «мотузки» з перев’яз­ка­ми та пелюстками. Багато років у культ. споруді розташовувався етногр. музей, а 1991 її повернули місц. греко-катол. громаді. Копію Нересниц. церкви св. архангела Михайла відтворили на старому цвинтарі на вул. Капушанська в Ужгороді. Серед видат. уродженців – вишивальниця В. Половко та майстриня декор. кераміки В. Томашевська.

Літ.: Федака С. Населені пункти і райони Закарпаття: Істор.-геогр. довід. 2014; Гудак В. А., Сасин Н. Й. Культура і мистецтво Тячівщини: Істор.-публіцист. літопис. 2015; Тячівщина: Істор.-краєзн. нариси. 2017 (усі – Ужгород).

Л. В. Шутак

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
Л. В. Шутак . Нересниця // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=73678 (дата звернення: 25.09.2021)