Нестайко Всеволод Зиновійович — Енциклопедія Сучасної України

Нестайко Всеволод Зиновійович

НЕСТА́ЙКО Всеволод Зиновійович (30. 01. 1930, м. Бердичів, нині Житомир. обл. – 16. 08. 2014, Київ) – прозаїк, драматург. Чл. НСПУ (1956). Премії ім. О. Копиленка (1980), ім. Лесі Українки (1982), ім. М. Трублаїні (1988). Орден князя Ярослава Мудрого 5-го ступ. (2010). Закін. Київ. ун-т (1952). Від 1951 працював літ. ред. у ж. «Барвінок», вид-ві «Молодь», від 1956 – зав. ред. для молодших школярів вид-ва «Веселка». Від 1987 – на твор. роботі. Від 1996 на Нац. радіо України вів програму «Радіобайка Всеволода Нестайка». Н. вважають класиком сучас. укр. дит. літ-ри. Автор бл. 30-ти книжок оповідань, казок, повістей і п'єс. Переважно вони пригодницькі, веселі, гостросюжетні, проте не лише розважальні, а й виховують високі морал. якості – вірність у дружбі, чесність, порядність, мужність, людяність, доброту, любов до рідної землі. Для його творів характерний оптиміст. пафос і гуморист. обігравання імен та антропонімів. Креативність текстів Н. як «майстра композиції» (за Л. Овдійчук) зумовлюється пригодниц., авантюр. фабулою, оригінал. композиц. будовою, специф. наратив. (оповід.) структурою, а також присутністю фантаст. компонента. Спіл. рисою для текстів Н. постає актуалізація зображуваної ситуації, дихотомність персонопар у системі образів, використання прийому антитези на різних рівнях художності. Н. активно експериментує із худож. мовою, насичує тексти тропами – порівняннями, алегоріями, гіперболами, літотами. Н. послуговується транзитивними міфол., фольклор. й казк. архетипами, мотивами та образами, а також інтертекстуал. прийомами. Осердя персоно­сфери текстів Н. складають образи актив., сміливих, креатив. дітей. Н., який створив т. зв. літ. педагогіку (за В. Костюченком), торкається теми соціалізації дітей у своєму й чужому контексті (родичі, друзі, однокласники). Окремі його тексти вміщено до шкіл. підручників, хрестоматій з укр. літ-ри. Дебютував 1954 оповіданням для дітей у ж. «Барвінок», публікувався також у ж. «Піонерія». 1956 у Києві вийшла друком перша його книжка «Шурка і Шурко», 2009 – остання прижиттєва «Найновіші пригоди Косі Вуханя та Колька Колючки». Найпопулярніший твір – трилогія «Тореадори з Васюківки» («Пригоди Робінзона Кукурузо», 1964; «Незнайомець з 13-ї квартири», 1966; «Таємниця трьох невідомих», 1970), яку 1979 Міжнар. радою з дит. та юнац. літ-ри внесено до Особл. почес. списку Г.-К. Андерсена. Книги Н. перекладені понад 20-ма мовами світу й витримали чимало перевидань, п'єси («Марсіанський жених», «Вітька Магеллан», «Інопланетяни», «Кіностріха діда Гаврила», «Пересадка серця» та ін.) поставлено укр., рос. та вірмен. мовами в багатьох укр. театрах, п'єси-казки («Загадковий Яшка», «Пригоди Світлофора Світлофоровича», «Лисичка-Сестричка і Вовк-Панібрат», «Солом'яний Бичок і рок-група “Ко-За-Чок”», «Секрет Васі Кицина» тощо) – у ляльк. театрах України. За мотивами його творів знято низку фільмів, що відзнач. престиж. нагородами: т/ф «Тореадори з Васюківки» – Ґран-Прі Міжнар. фестивалів у Мюнхені (Німеччина, 1968) та Александрії (Австралія, 1969); к/ф «Одиниця з обманом» – премія Вкф у Києві (1984), спец. приз кінофестивалю у Габрово (Болгарія, 1985). Його іменем 2004 названо дит. б-ку в м. Дружківка (Донец. обл.), а також вулиці в Києві, Дніпрі, Бердичеві, Люботині (Харків. обл.) та ін.

Тв.: Це було в Києві. 1957; В країні Сонячних Зайчиків. 1959; Супутник «Ліра-3». 1960; Космо-Натка. 1963; Тореадори з Васюківки. 1973; 14-е вид. 2010; Одиниця з обманом. 1976; Пригоди Грицька Половинки. 1978; Незвичайні пригоди в лісовій школі. 1981; Чудеса в Гарбузяках. 1984; П'ятірка з хвостиком. 1985; Таємниця Віті Зайчика. 1986; Скринька з секретом. 1987; Незнайомка з Країни Сонячних зайчиків. 1988; Слідство триває: П'єси. 1989; Про комарика Зюзю. 1990; Таємничий голос за спиною. 1990; Вибрані твори: В 2 т. 1990; Казкові пригоди Грайлика. 1994; Неймовірні детективи. 1995; 2009; 2011; Чорлі. 1995; Казкові пригоди і таємниці. 2003; Пригода в кукурудзі. 2010; Супер «Б» з «фрикадельками». 2010; Чарівний талісман. 2010; Космонавти з нашого будинку. 2011; Країна Сонячних Зайчиків. 2009; 2012; 2014; Пригоди журавлика. 2012; Чарівні окуляри. 2012; Пригоди журавлика. 2018 (усі – Київ).

Літ.: Нестайко В. Чому я пишу для дітей // Літ-ра. Діти. Час: зб. літ.-крит. ст. про дит. літ-ру. К., 1980. Вип. 5; Чайковський Б. Всеволодові Нестайку – 60 // ЛУ. 1990, 8 лют.; Його ж. Лідер дитячого письменства: [про В. Нестайка] // Там само. 2000, 3 лют.; Костецький А. «Бо в дитинстві був рудий…»: (В. Нестайко) // ПШ. 2001. № 7; Денисенко В. «Тореадори»… назавжди!: У патріарха дит. кн. В. Нестайка – перша презентація // День. 2004, 2 черв.; Золотарьов В. Всеволоду Нестайку – 75 // Молодь України. 2005, 22 лют.; Сорокопуд В. Чарівний світ Всеволода Нестайка: від тридцятитрьохрічної корови Контрибуції і чарки луципера до свинофірми «Рилос» і пошуку «скоробагатьковських» скарбів // ДТ. 2006, 5–19 серп.; Гарачковська О. Сюжетно-образна структура казок Всеволода Нестайка // КС. 2008. № 5; Всеволод Нестайко: «Я все життя писав саме для дітей – писав з любов'ю, болем і тривогою»: Біобібліогр. нарис. К., 2010; Бойчук А. Р. Еволюція вітчизняної літератури для дітей // Наук. вісн. Микол. ун-ту. Філол. науки. 2013. Вип. 4.12; Кацун Ю. Всеволод Нестайко: «Незалежність України залежить від української дитячої літератури» // День. 2013, 22 черв.; Шулькова К. І. Жанрова специфіка циклу Всеволода Нестайка «Неймовірні детективи» // Наук. вісн. Микол. ун-ту. Філол. науки. 2014. Вип. 4.14; Овдійчук Л. М. Всеволод Нестайко – майстер пригодницької прози // Укр. літ-ра у заг.-осв. школі. 2015. № 2; Резніченко Н. Міфологічний простір трилогії про Сонячних Зайчиків Всеволода Нестайка // Літ. процес: методологія, імена, тенденції. Філол. науки. 2015. № 5; Вірич Н. В. Духовне становлення особистості в прозі Всеволода Нестайка. О., 2017.

А. Р. Тичініна

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
А. Р. Тичініна . Нестайко Всеволод Зиновійович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=73735 (дата звернення: 21.10.2021)