Нестаровський Антон

НЕСТАРО́ВСЬКИЙ Антон (1872, Львів – 1954, м. Битом, нині Сілез. воєводства, Польща) – архітектор. Чл. СА і будівничих у Львові (до 1939). Навч. на архіт. ф-ті Львів. політехніки. Від 1910 споруджував житл. будинки і громад. споруди, переважно використовував прийоми пізнього модерну (до 1914) і модернізов. форми істор. стилів. 1910–12 збудував житл. будинки на вул. Г. Моджеєвської (нині І. Кокорудза), № 7 (тут мешкав і мав творчу майстерню до 1939) та № 12. Кваліфіковано, зі збереженням автентич. стилістики, матеріалів і технології 1912 провів комплексну реставрацію катедри св. Юра (спів­автори арх. А. Топольницький, А. Драневич). У серпні 1923 отримав нову концесію на буд-во у Львові, відкрив власну фірму. У 1920-х рр. спорудив низку особняків на вул. Гроховська (нині С. Рудницького). 1919–39 створював переважно пам’ятники. У пам’ятнику жертвам польс.-укр. боїв листопада 1918 на Персенківці поєднав елементи модернізов. класицизму й ар деко (1924, проект Р. Індруха). Після смерті Р. Індруха 1929 продовжив за його планами зведення монум. споруд львів. мемор. комплексу «Цвинтар орлят» (каплиці, колонади, катакомби, тріумфал. брама, т. зв. Пам’ят­ник Слави; відкрито 1934). Під час реалізації проекту вніс зміни і доповнення у скульптурне оздоблення, підсилив елементи стилістики неокласицизму. На цьому цвинтарі керував буд-вом пам’ят­ника франц. піхотинцям (проект Ю. Ружиського, відкрито 1938).

Літ.: Архітектура Львова: Час і стилі. XIII–XXI ст. Л., 2008.

Ю. О. Бірюльов