Нестаровський Антон
Визначення і загальна характеристика
НЕСТАРО́ВСЬКИЙ Антон (1872, Львів — 1954, м. Битом, нині Сілез. воєводства, Польща) — архітектор. Член СА і будівничих у Львові (до 1939). Навч. на архіт. факультеті Львів. політехніки. Від 1910 споруджував житл. будинки і громад. споруди, переважно використовував прийоми пізнього модерну (до 1914) і модернізов. форми істор. стилів. 1910–12 збудував житл. будинки на вул. Г. Моджеєвської (нині І. Кокорудза), № 7 (тут мешкав і мав творчу майстерню до 1939) та № 12. Кваліфіковано, зі збереженням автентич. стилістики, матеріалів і технології 1912 провів комплексну реставрацію катедри св. Юра (співавтори арх. А. Топольницький, А. Драневич). У серпні 1923 отримав нову концесію на будівництво у Львові, відкрив власну фірму. У 1920-х рр. спорудив низку особняків на вул. Гроховська (нині С. Рудницького). 1919–39 створював переважно пам’ятники. У пам’ятнику жертвам польс.-укр. боїв листопада 1918 на Персенківці поєднав елементи модернізов. класицизму й ар деко (1924, проект Р. Індруха). Після смерті Р. Індруха 1929 продовжив за його планами зведення монум. споруд львів. мемор. комплексу «Цвинтар орлят» (каплиці, колонади, катакомби, тріумфал. брама, т. зв. Пам’ятник Слави; відкрито 1934). Під час реалізації проекту вніс зміни і доповнення у скульптурне оздоблення, підсилив елементи стилістики неокласицизму. На цьому цвинтарі керував будівництвом пам’ятника франц. піхотинцям (проект Ю. Ружиського, відкрито 1938).
Додаткові відомості
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
