Нестеренко Володимир Михайлович — Енциклопедія Сучасної України

Нестеренко Володимир Михайлович

НЕСТЕРЕ́НКО Володимир Михайлович (17. 10. 1937, с. Олександрівка, нині Мелітоп. р-ну Запоріз. обл. – 31. 03. 2014, Івано-Франківськ) – режисер, драматург, педагог. Нар. арт. України (1999). Літ.-мист. премії ім. М. Ірчана (1982) та ім. В. Смоляка (2004). Закін. Харків. ін-т мист-в (1967; викл. О. Скибневський). Відтоді (до 1986, з пере­р­вою) – реж. Івано-Фр. укр. муз.-драм. театру ім. І. Франка; 1971–73 – гол. реж. Закарп. укр. муз.-драм. театру (Ужгород); 1986–88 – худож. кер., реж.-постановник Івано-Фр. філармонії. Від 1988 – організатор, худож. кер. Театру фольклору, нар. свят і видовищ, за сумісн. викладав у Прикарп. ун-ті (Івано-Франківськ). Автор навч.-метод. посібника «Тридцять сім сходинок до Парнасу» (Ів.-Ф., 2012).

Вистави: «Горлиця» О. Коломійця (1968), «Країна Айгуль» М. Каріма, «Па­­м’ять серця» О. Корнійчука (обидві – 1970), «Страшна помста» за М. Гоголем, «Безталанна» І. Карпенка-Карого (обидві – 1971), «Летюча миша» Й. Штраус­са (1972), «Для домашнього вогнища» І. Франка (1973), «Циганка Аза» М. Ста­рицького (1975), «Жіночий бунт» за М. Шо­лоховим (1979), «Дикий Ангел» О. Коломійця (1981), «Берег» Ю. Бон­дарева (1982); «Чом, чом, земле моя» (1990), «Степан Бандера… Автобіо­гра­фія» (1992), «Вовіки вічні будеш жити, Україно» (1996; усі – за п’єсами Н.); «Шлях до безсмертя» (1989), «Молитва поета» (1990), «Думи мої, думи мої» (1993), «Невмирущий “Кобзар”» (1995), «В сім’ї вольній, новій» (2001; 2002), «Ти вчив нас правди святої, животворящої» (2004; усі – за творами Т. Шевченка).

Г. В. Бабинська

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
Г. В. Бабинська . Нестеренко Володимир Михайлович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=73752 (дата звернення: 18.09.2021)