Нестеров Михайло Васильович — Енциклопедія Сучасної України

Нестеров Михайло Васильович

НЕ́СТЕРОВ Михайло Васильович (Нестеров Михаил Васильевич; 19(31). 05. 1862, м. Уфа, нині Башкортостан, РФ – 18. 10. 1942, Москва) – російський живописець, графік, колекціонер. Сталін. премія (1941). Засл. діяч мист-в РРФСР (1942). Чл. Т-ва передвижників (1896), СП СРСР (1942). Навч. у Моск. реал. уч-щі (1874–77), С.-Пе­тер­бур. АМ (1881–84; майстерня П. Чистякова), закін. Моск. уч-ще живопису, скульптури та арх-ри (1886; викл. В. Перов, І. Прянишников; здобув велику срібну медаль, звання клас. художника). 1890–95 жив у Києві, де разом із В. Васнецовим працював над розписами Володимир. собору (іконостаси у бічних навах, композиції «Різдво Христове» і «Воскресіння» на стінах хорів, «Богоявлення» – у хрещальні). Розписував Троїц. собор у Сумах. 1910 переїхав до Москви, де виконав настінні розписи в Марфо-Маріїн. монастирі. Відвідав Італію, Францію, Грецію, Австрію, Німеччину. Для творчості Н. характерні одухотвореність образів, поєднання реалізму живопису 19 ст. зі стилізацією форм та умовністю модерну. Писав жанр. та істор. картини, твори на реліг. тематику, пейзажі, портрети. Учасник мист. виставок від 1879. Персон. – у С.-Пе­тербурзі (1907), Москві (1907, 1935). У 1913 передав своє зібрання (понад 100 полотен рос. художників 19 – поч. 20 ст.) м. Уфа, де на основі його колекції відкрито ХМ (нині Башкир. ХМ ім. Н.). Окремі роботи зберігаються у Нац. музеї «Київ. картинна галерея», ДТГ (Мос­ква). Видано його кн. «Давние дни» (1942), «О пережитом. 1862–1917. Воспоминания» (2006; обидві – Москва).

Тв.: «Іспити в сільській школі», «М. Заньковецька в ролі Харитини у виставі “Наймичка” І. Карпенка-Карого» (обидва – 1884), «Обрання Михайла Федоровича на царство» (1886), «Руський воїн (св. мученик князь Борис)» (1890-і рр., ескіз розпису Володимир. собору), «Видіння юнаку Варфоломею» (1890), «Св. Варвара (Дочка А. Прахова Олена)» (1894), «На горах» (1896), «Художник М. Ярошенко» (1897), «Великий постриг» (1898), «Княгиня Н. Яшвіль» (1905), «Осінній пейзаж», «Художник Я. Станіславський» (обидва – 1906), «Біля озера» (1907), «Н. Нестерова на садовій лавці» (1914), «Душа народу» (1916), «П. Флоренський» (1917), «Сільський пейзаж» (1922), «В. Васнецов» (1925), «С. Дурилін» (1926), «Автопортрет» (1928), «Небесні захисники» (1932), «І. Павлов» (1935), «Є. Кругликова» (1938), «В. Мухіна» (1940).

Літ.: Михайлов А. И. Михаил Васильевич Нестеров. Жизнь и творчество. Мос­ква, 1958; Никонова И. И. Михаил Васильевич Нестеров. Москва, 1979; 1984; Жизнь в искусстве: Нестеров М. В. Воспоминания. Москва, 1989; Русакова А. А. Михаил Нестеров. Ленинград, 1990; Мастера живописи. Нестеров. Москва, 2000; Хасанова Э. В. М. В. Нестеров. Живопись и графика 1878–1922 годов. Уфа, 2003; Киркевич В. Г. Володимирський собор у Києві. К., 2004; Ульяновський В. Диво і дива Володимирського собору. К., 2016.

П. В. Нестеренко

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
П. В. Нестеренко . Нестеров Михайло Васильович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=73805 (дата звернення: 27.09.2021)