Нестерчук Мирон Матвійович — Енциклопедія Сучасної України

Нестерчук Мирон Матвійович

НЕСТЕРЧУ́К Мирон Матвійович (25. 05. 1942, с. Сильне Цуман., нині Луцького р-ну Волин. обл.) – поет, перекладач, живописець, графік. Батько Нестора. Чл. НСПУ (1983), НСХУ (2017). Перекладац. премія «Кантех» (2011). Відзнач. низкою нагород Вірменії. Закін. Укр. ін-т інж. водного госп-ва (Рівне, 1965), Моск. заоч. нар. ун-т мист-в (1968), навч. у студіях образо­твор. мист-ва в Рівному та Луць­ку. Педагоги з фаху – І. Чичеланов, В. Ємельянов, В. Колосов, В. Орлов, П. Сензюк. Працював інж.-меліоратором, інж.-проек­тувальником на Чернігівщині та Волині; від 1971 – у м. Стрий (Львів. обл.): 1978–85 – майстер вироб. навч. ПТУ № 34; у 1985–91 – худож. кер. Будинку працівників освіти; 1991–94 – різьбяр кооперативу «Рій»; 1994–2018 – художник-оформлювач краєзн. музею «Верховина». Від 2018 – на твор. роботі. У літ. доробку – поет. твори, докум. та художня проза. Автор кн. віршів та поем «Джерела» (К., 1982), «Мелодія світанку» (1985), «Вірменська рапсодія» (1993; вірм. перекл. Т. Маїляна – Єреван, 2009), «Пори року» (2007; усі – Львів), «Свитязь (Волинська легенда)» (Дрогобич, 1994), «Вогненне коло» (2007), «Силно» (2012; обидві – Стрий), докум. повісті «Петро Обаль» (Л., 2004; Стрий, 2017), роману-балади «Блакитна сарна» (Л., 2019). Окрім того, Н. чимало перекладав вірм. поезію, зокрема видат. поетів середньовіччя (Г. Нарекаці, Н. Шноргалі, Н. Кучак), нової та новіт. літ-ри (Г. Туманян, Д. Варужан, Є. Чаренц, П. Севак, Л. Міріджанян, Р. Давоян). Серед перекл., що вийшли окремим вид., – поема «Книга трагедії» Г. Нарекаці (2003), кн. віршів та поем «Немовкнуча дзвіниця» С. Паруйра (2008; обидві – Львів) та «Книга шляху» Є. Чаренца (К., 2013), автор. антологія «Поезія Вірменії» (Єреван, 2011). Як художник Н. працює в різноманіт. живопис. і графіч. (переважно гравюрі) техніках. Більшість твор. робіт виконана в стилі символізму. Художньо оформив кілька десятків книжок укр. авторів. Учасник крайових, всеукр. та міжнар. виставок. Персон. – у Луцьку, Львові, Бережанах (Терноп. обл.), Стрию, міжнар. – у Польщі, Вір­менії, Білорусі. Окремі твори зберігаються в ХМ Луцька та Горлівки (Донец. обл.), краєзн. музеї «Верховина».

Тв.: «Солов'їна ніч» (1969), «Світязь», «Князівство трав» (обидва – 1979), «Берегиня», «Острів пам'яті» (обидва – 1990), «Українка» (1994), «Яблучний Спас» (2007), серія на теми «Лісової пісні» Лесі Українки (2007–09), «Лада» (2012); графіка – «Літо. Пробудження» (1970), «Козак Мамай» (1973), «У світ» (1975), серія ліногравюр «Вірменія» (1981–99), «Селянка» (1992), «Вертеп» (2014), «Ворони» (2015), «Вдома» (2016).

Літ.: Лучук В. Палітра М. Нестерчука // Вільна Україна [Львів]. 1978, 17 лип.; Рябчук М. Нетлінність пам'яті // ЛУ. 1984, 19 січ.; Татосян Г. Армянская рапсодия украинского поэта // Голос Армении [Ереван]. 1993, 12 окт.; Кочевська Л. Лечу до витоків своїх… // УС. 2002, 24 жовт.; Кочевський В. Закорінений у вірменський світ // УК. 2002. № 6; Пастух Р. Перекладацький тріумф Мирона Нестерчука // Арагац. 2004. № 7; Нестерчук Мирон. Земля твоя і моя: Альбом естампів. Л., 2005.

І. З. Павлюк

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю