Нью-Йоркська група

НЬЮ-ЙО́РКСЬКА ГРУ́ПА — неформальне літературне обʼ­єд­на­н­ня українських еміграційних поетів. Виникло в 1950-х рр. і було засн. 1959 у Нью-Йорку (США). До групи належали її дійсні чл.-засн. (т. зв. велика сімка) — Б. Бо­йчук, Б.-Т. Ру­бчак, Женя Васильківсь­ка, Ю. Тарнавський, Е. Андієвська, Віра Вовк, Патриція Килина (див. П.-Н. Вор­рен), а також номінальні її чл. — Р. Бабовал, Ю. Коломиєць, М. Царин­ник, О. Ко­верко. Від 1980-х рр. до складу Н.-Й. г. уві­йшла М. Ревакович. З обʼ­єд­на­н­ням спів­працював художник Ю. Соловій та керамістка Я. Ґеруляк. Група заснувала щорічник «Нові поезії» (1959–71; ред.: Б. Бойчук, Ю. Тарнавський) і власне видавництво, де публікували окремі автор. книги. З ініціати­ви Б. Бойчука і М. Ревакович у 1990-х рр. у Нью-Йорку і Києві видавали літ.-мист. квартальник «Світо-вид». Група не мала спільної літ. про­грами (маніфесту), бо її чл. були надто різними, проте їх по­єд­нувала естет. платформа верлібру та непо­втор. твор. стиль письма, на­ближений до модернізму та екзистенціалізму. Єд­нали членів Н.-Й. г. метаморфози форми, плин­ність мови, глибина змісту, свіжість і водночас архаїчна вкоріненість образу. Їхня творчість була набагато ширшою за один напрям і по­стійно роз­вивалася в різних річищах, по­єд­нуючи мотиви магіч. реалізму, чи неоміфологізму, а головне — була по­значена яскравою фантазією і чу­т­тям нац. архетипів. Окрім влас. творчості, чл. групи пере­кладали з різних літ-р та популяризували найбільші досягне­н­ня світ. поезії 20 ст. (Е. Паунд, С. Бек­кет, Е.-Е. Кам­мінґс, Д. Томас, Ж. Превер, П. Неруда, Лотреамон, М. де Унамуно, С.-Ж. Перс, Г. Крейн, Ґ. Тракль, П. Елюар, П. Целан). Учасники Н.-Й. г. також пере­кладали та популяризували укр. фольклор та поезію материк. авторів: Патриція Килина — укр. думи, Б.-Т. Рубчак — поезії Б.-І. Антонича, Віра Вовк — твори Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, І. Калинця, М. Вороб­йова, В. Голобородька, Д. Павличка, І. Драча та ін.

Завантажити статтю