Ньотцель Карл — Енциклопедія Сучасної України

Ньотцель Карл

НЬО́ТЦЕЛЬ Карл (Nötzel Karl; 30. 08. 1870, Москва – 29. 12. 1945, м. Мюнхен, Німеччина) – історик літератури, перекладач, філософ. З походження німець. Студіював від 1889 в ун-тах Мюнхена та Фрайбурґа (Німеччина), де 1893 здобув докторат із хімії. 1893–1909 очолював хім. з-д батька в Москві. Від 1909 – у Мюнхені: працював на керів. посадах у хім. пром-сті, у 1920-х рр. – голова Асоц. захисту нім. письменників у Баварії, пізніше читав лекції в коледжі. Видав понад 60 книг, переважно з історії рос. літ-ри. Перекладав твори Ф. Достоєвського («Брати Карамазови», 1919), М. Гоголя («Миргород», 1921), М. Лєскова, Л. Соловйова та ін., написав низку розвідок про них, а також про історію рос. літ-ри та філософію релігії. Автор низки публікацій із соц. філософії протестан. характеру, що стосуються, зокрема, й укр.-рос. відносин – розвідка «Die Unabhän­gigkeit der Ukraine als einzige Ret­tung vor der russischen Gefahr» («Незалежність України як єдиний порятунок від російської загрози», Мюнхен; Ляйпциґ, 1915). У ній він зазначив: «Доля Європи розпорядилася таким чином, що сьогодні лише незалежність українського народу, народу стародавньої культури, обіцяє безпеку нашим найвищим духовним цінностям і є необхідною в інте­ресах їхнього збереження та забезпечення майбутнього усіх народів Європи». Низку праць присвятив проблемам «рос. душі», яка, як він ствержував, – це вигадка росіян, яким так простіше уникати неприємних для нації питань. Безрадісна дійсність і тягар неволі породжують, на думку Н., «безмеж. суб'єктивізм», тобто, своєрідність «рос. душі» він ставить у залежність від соц. умов. Ідеалізм Н. еклектично пов'язаний у нього із критикою соц. відносин у Росії: не випадково окремі твори він публікував у нім. с.-д. періодиці. Суб'єктивізм «рос. душі» Н. виокремлює як найважливішу властивість, що відображує її таємницю, яку він намагався висвітлити у працях «Die slawische Volksseele» («Слов'янська душа» (1916; у спів­авт. з О. Барвінсь­ким) та «Grundlagen des geistigen Rußlands» («Основи російського духу», 1917; обидві – Єна). Ньотцелів. суб'єктивізм проявляється насамперед у відході від дійсності, прагненні подолати її у «світі надій і бажань», а оскільки надія у всіх одна – надія на соц. визволення, то рос. людина вважає свою суб'єктивну думку загальною і сприймає її за об'єктив­ну істину.

Пр.: Das heutige Rußland: Eine Einfüh­rung an der Hand von Tolstois Leben und Werken. München; Leipzig, 1915; Der fran­zosische und der deutsche Geist. Jena, 1916; Tolstois Meisterjahre: Einführung in das heutige Rußland. München; Leipzig, 1918; Das Verbrechen als soziale Erschei­nung: Eine Einfuhrung in die Aufgaben der unaufschiebbaren Strafreform. München, 1919; Einführung in den Sozialismus ohne Dogma. München, 1919; Tolstoi und Wir. München, 1919; Dostojewski und Wir. München, 1920; Russland und Europa. Stuttgart; Berlin, 1920; Vom Umgang mit Russen: Gespäche mit einem russischen Freunde. München, 1921; Russische Meis­terbriefe. München, 1922; Die soziale Be­wegung in Russland: Ein Einführung­sver­such auf Grund der russischen Gesells­chaftslehre. Stuttgart, 1923; Das Leben Dostojewskis. Leipzig, 1925; Russische Frommigkeit. München, 1931; Die soziale Frage. München, 1931.

Літ.: Данилевский Р. Ю., Тиме Г. А. Карл Нетцель и его «Разговоры с русским другом» // Рус. лит-ра. 2008. № 2.

О. В. Савченко


Покликання на статтю