Нуайме Михаїл — Енциклопедія Сучасної України

Нуайме Михаїл

НУА́ЙМЕ Михаїл (22. 11. 1889, м. Біскінта, Ліван – 29. 02. 1988, там само) – арабський письменник, критик, перекладач. Освіту здобув у школі Рос.-Палестин. т-ва в м. Назарет (нині Ізраїль). Потім приїхав в Україну, навч. 1906–11 у Полтав. духов. семінарії. Тут познайомився з укр. культурою. На формування світогляду майбут. письменника знач. вплив мали укр. й рос. класики. 1911 емігрував до США, де закін. Вашинґтон. ун-т (1916). Був секр. араб. емігрант. письменниц. орг-ції «Асоціація пера» (Нью-Йорк, від 1920). У 1932 повернувся на батьківщину. Дебютував 1913 як критик у нью-йорк. ж. «Фунун». Першою книгою Н. була зб. крит. статей «Решето» (1923). Серед найвідоміших творів – драми «Батьки і діти» (1918) та «Йов» (1967), монографія про життя і творчість Х. Ґібрана (1934), зб. новел «Було – не було» (1937), автобіогр. трилогія «70 років...» (1960), у якій значне місце посідають матеріали про його життя в Україні, роман «Останній день» (1963), зб. віршів «Роздуми при заході сонця» (1973). У 1956 та 1959 Н. відвідав СРСР, зокрема Київ та Полтаву. Про цю поїздку він написав кн. вражень «Далеко від Москви й від Вашинґтона» (1957). У 1958 в ж. «Всесвіт» (№ 1) в укр. перекл. опубл. новелу Н. «Безплідна» та видано у Києві зб. його новел «Знатні». Життя в Україні відбилося в його творчості. Україну він називав своєю другою батьківщиною (у записі, залишеному в Полтав. літ.-мемор. музеї І. Котляревського), а Полтаву – містом своєї юності (див. оповідання Н. Тихонова «Ночь Аль-Кадра»). З великим пієтетом ставився Н. до Т. Шевченка, зокрема відомий його перекл. араб. мовою вірша «Заповіт», що зберігається в музеї Т. Шевченка в Каневі (Черкас. обл.). Перекл. Н. можна вважати найбільш вдалим, адже він знав Україну, розумів значення постаті Т. Шевченка, істор. вагомість цього тексту і тому зумів підібрати слова, що передають найтонші відтінки значень, надаючи тексту урочистості та певного пафосу. Крім того, Н. зміг зберегти ритм і навіть частково риму цього твору. 1964 сприяв проведенню в Бейруті урочистого вечора, присвяч. 150-річчю від дня народж. Т. Шевченка, на якому провідні ліван. письменники виголосили свої промови. Матеріали урочистостей і перекл. вір­ша надрук. в бейрут. г. «Аль-Акбар» та літ.-громад. ж. «Ат-Тарік» (1964, № 415). Про укр. поета Н. згадував у кн. «Далеко від Мос­кви й від Вашинґтона», у доповіді про життя та творчість Т. Шевченка, текст якої опубл. у зб. крит. праць «В новому решеті» (Бейрут, 1972). У Полтаві Н. встановлено пам’ятник (2011).

Літ.: Кочубей Ю. Гордість арабської літератури // Всесвіт. 1978. № 5; Його ж. Михаїл Нуайме та українська література // СіЧ. 2012. № 12; Хоміцька О. Г. Вшанування пам’яті Михаїла Нуайме у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка: до 125-річчя від дня народж. // СС. 2015. № 1.

Ю. М. Кочубей

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
Ю. М. Кочубей . Нуайме Михаїл // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=73908 (дата звернення: 25.09.2021)