НУА́ЙМЕ Михаїл (22. 11. 1889, м. Біскінта, Ліван — 29. 02. 1988, там само) — арабський письмен­ник, критик, пере­кладач. Освіту здобув у школі Рос.-Палестин. товариства в м. Назарет (нині Ізраїль). Потім при­їхав в Україну, навч. 1906–11 у Полтав. духов. семінарії. Тут по­зна­йомився з укр. культурою. На формува­н­ня світо­гляду майбут. письмен­ника знач. вплив мали укр. й рос. класики. 1911 емігрував до США, де закін. Вашинґтон. університет (1916). Був секр. араб. емі­грант. письмен­ниц. організації «Асоціація пера» (Нью-Йорк, від 1920). У 1932 повернувся на батьківщину. Дебютував 1913 як критик у нью-йорк. ж. «Фунун». Першою книгою Н. була зб. крит. статей «Решето» (1923). Серед найві­доміших творів — драми «Батьки і діти» (1918) та «Йов» (1967), моно­графія про життя і творчість Х. Ґі­брана (1934), зб. новел «Було — не було» (1937), автобіогр. трилогія «70 років...» (1960), у якій значне місце посідають матеріали про його життя в Україні, роман «Остан­ній день» (1963), зб. віршів «Роз­думи при заході сонця» (1973). У 1956 та 1959 Н. від­відав СРСР, зокрема Київ та Полтаву. Про цю по­їздку він написав кн. вражень «Далеко від Москви й від Вашинґтона» (1957). У 1958 в ж. «Всесвіт» (№ 1) в укр. перекл. опубл. новелу Н. «Без­плідна» та ви­дано у Києві зб. його новел «Знатні». Життя в Україні від­билося в його творчості. Україну він називав своєю другою батьківщиною (у записі, залишеному в Полтав. літ.-мемор. музеї І. Котляревського), а Полтаву — містом своєї юності (див. оповіда­н­ня Н. Тихонова «Ночь Аль-Кадра»). З великим пієтетом ставився Н. до Т. Шевченка, зокрема ві­домий його перекл. араб. мовою вірша «Заповіт», що зберігається в музеї Т. Шевченка в Каневі (Черкас. обл.). Перекл. Н. можна вважати найбільш вдалим, адже він знав Україну, ро­зумів значе­н­ня по­статі Т. Шевченка, істор. вагомість цього текс­ту і тому зумів пі­ді­брати слова, що пере­дають найтонші від­тінки значень, надаючи текс­ту урочистості та певного пафосу. Крім того, Н. зміг зберегти ритм і навіть частково риму цього твору. 1964 сприяв проведен­ню в Бейруті урочистого вечора, присвяч. 150-річчю від дня народж. Т. Шевченка, на якому провід­ні ліван. письмен­ники виголосили свої промови. Матеріали урочистостей і перекл. вір­ша на­друк. в бейрут. г. «Аль-Акбар» та літ.-громад. ж. «Ат-Тарік» (1964, № 415). Про укр. поета Н. згадував у кн. «Далеко від Мос­кви й від Вашинґтона», у доповіді про життя та творчість Т. Шевченка, текст якої опубл. у зб. крит. праць «В новому решеті» (Бейрут, 1972). У Полтаві Н. встановлено памʼятник (2011).