НО́СОВ (НО́СІВ) Анатолій (Анатоль) Зинові­йович (11(23). 07. 1883, Полтава — 1941) — антрополог, етнолог. Навч. на с.-г. від­діл. Новоолександрій. ін­ституту с. господарства і лісівництва (від 1904, нині Польща), закін. геогр. від­діл. С.-Пе­тербур. університету (1913), студіював етнологію, антропологію та етно­графію у Ф. Вовка. Брав участь у роботі студент. Геогр. гуртка при університеті, на ювілей. зі­бран­ні якого оголосив доповідь про подорож у Сербію з демонстрацією діапозитивів. 1910 з влас. ініціативи брав участь в екс­курсії Товариства дослідж. Сибіру до Забайкал. краю, зокрема збирав етногр. матеріал про життя та побут бурятів і монголів. Етногр. матеріали надсилав до АН. Спів­працював з Етногр. від­ділом Рос. музею — на кошти якого 1911 від­ряджений до Сербії, де зібрав значну кількість етногр. предметів та здійснив виміри 100 сербів. У студент. роки брав участь у дослідж. й опрацюван­ні матеріалів Мізин. палеоліт. стоянки (нині Черніг. обл.); в екс­педиції князя Д. Ух­томського до Монголії, проводив етногр. та антропол. дослідж. На засі­да­н­нях Рос. антропол. товариства виголосив доповіді: «Бурятський череп та похова­н­ня у бурятів» (1911), «Результати антропологічного дослідже­н­ня сербів Королівства», «Нові ві­домості з антропології сербів Королівства» (обидві — 1912), «До антропології монголів-халкасців» (1915). Від 1918 мешкав і працював у Києві, того ж року при­знач. на посаду молодшого бібліотекаря Всенар. б-ки України, де був в. о. секр. Працював у Комісії зі скла­да­н­ня Енциклопед. словника і Словника діячів України. Був чл. УНТ (від 1918), Всеукр. археол. комітету та Комісії крає­знавства при ВУАН. Після пере­везе­н­ня наук. спадщини Ф. Вовка до Києва та заснува­н­ня від­повід. структури (від 1921) працював н. с. у Музеї (Кабінеті) антропології та етнології ім. Хв. Вовка: від 1922 — директор Збирав та опрацьовував матеріали з антропології України. Разом з М. Рудинським редагував ж. «Антропологія». Водночас був дир. Держ. лісо­степ. заповід­ника, працював у Ін­ституті української мови, викладав у Київ. ін­ституті нар. господарства та Київ. ІНО (вів курс етнології). 1929 заарешт. у справі СВУ, по­вторно — у лютому 1933 у справі УВО, засудж. до 5 р. увʼязне­н­ня у виправно-труд. таборах. Повернувшись після засла­н­ня, працював у Ялті в Краєзн. музеї. 1989 реабіліт.