Носов Анатолій — Енциклопедія Сучасної України

Носов Анатолій

НО́СОВ (НО́СІВ) Анатолій (Анатоль) Зиновійович (11(23). 07. 1883, Полтава – 1941) – антрополог, етнолог. Навч. на с.-г. відділ. Новоолександрій. ін-ту с. госп-ва і лісівництва (від 1904, нині Польща), закін. геогр. відділ. С.-Пе­тербур. ун-ту (1913), студіював етнологію, антропологію та етнографію у Ф. Вовка. Брав участь у роботі студент. Геогр. гуртка при ун-ті, на ювілей. зібранні якого оголосив доповідь про подорож у Сербію з демонстрацією діапозитивів. 1910 з влас. ініціативи брав участь в екскурсії Т-ва дослідж. Сибіру до Забайкал. краю, зокрема збирав етногр. матеріал про життя та побут бурятів і монголів. Етногр. матеріали надсилав до АН. Співпрацював з Етногр. відділом Рос. музею – на кошти якого 1911 відряджений до Сербії, де зібрав значну кількість етногр. предметів та здійснив виміри 100 сербів. У студент. роки брав участь у дослідж. й опрацюванні матеріалів Мізин. палеоліт. стоянки (нині Черніг. обл.); в експедиції князя Д. Ух­томського до Монголії, проводив етногр. та антропол. дослідж. На засіданнях Рос. антропол. т-ва виголосив доповіді: «Бурятський череп та поховання у бурятів» (1911), «Результати антропологічного дослідження сербів Королівства», «Нові відомості з антропології сербів Королівства» (обидві – 1912), «До антропології монголів-халкасців» (1915). Від 1918 мешкав і працював у Києві, того ж року признач. на посаду молодшого бібліотекаря Всенар. б-ки України, де був в. о. секр. Працював у Комісії зі складання Енциклопед. словника і Словника діячів України. Був чл. УНТ (від 1918), Всеукр. археол. ком-ту та Комісії краєзнавства при ВУАН. Після перевезення наук. спадщини Ф. Вовка до Києва та заснування відповід. структури (від 1921) працював н. с. у Музеї (Кабінеті) антропології та етнології ім. Хв. Вовка: від 1922 – дир. Збирав та опрацьовував матеріали з антропології України. Разом з М. Рудинським редагував ж. «Антропологія». Водночас був дир. Держ. лісостеп. заповідника, працював у Ін-ті укр. мови, викладав у Київ. ін-ті нар. госп-ва та Київ. ІНО (вів курс етнології). 1929 заарешт. у справі СВУ, повторно – у лютому 1933 у справі УВО, засудж. до 5 р. ув'язнення у виправно-труд. таборах. Повернувшись після заслання, працював у Ялті в Краєзн. музеї. 1989 реабіліт.

Пр.: Матеріали до антропології України: Українці Поділля // Етногр. вісн. 1927. Кн. 5; Матеріали до антропології України: Українці Кубані // Антропологія. К., 1928. Вип. 1; Ф. К. Вовк і українська на­ука // Там само. 1929. Вип. 2; До антропології болгарів // Там само. 1930. Вип. 3; Матеріали до антропології України: Українці Дніпропетровщини // Журн. геол.-геогр. циклу. 1932. № 3–4.

Літ.: Чорна Л. О. Із когорти повернених імен репресованих українських науковців: Анатолій Зіновійович Носів // Гуржіїв. істор. читання: Зб. наук. пр. Чк., 2011. Вип. 4.

А. С. Яненко

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
А. С. Яненко . Носов Анатолій // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=73944 (дата звернення: 22.10.2021)