Носенко Олександр Борисович — Енциклопедія Сучасної України

Носенко Олександр Борисович

НО́СЕНКО Олександр Борисович (30. 04. 1951, Київ) – архітектор. Держ. премія України у галузі арх-ри (1995). Закін. Київ. худож. ін-т (1974). Працював 1975–77 та 1990–95 в ін-ті «Діпромісто»; 1977–90 – в ін-ті «Київпроект»; 1995–2001 – у персон. твор. архіт. майстерні Г. Духовичного; 2001–14 – у Департаменті арх-ри та планування ЗАТ «Познякижитлобуд»; від 2014 – у ТОВ «Ін-т міського цивіл. проектування» (усі – Київ). Серед реаліз. проектів у Києві (у складі автор. колективів) – комплекс ВПШ при ЦК КПУ (1979–90; нині Ін-ти міжнар. відносин і журналістики Київ. ун-ту та гуртожиток готел. типу Укр. академії держ. управління при Президентові України) на вул. Мельникова, № 36, гуртожиток Київ. технол. ін-ту легкої пром-сті на вул. Лейпцигська, № 16 (1980), забудова кварталів № 19 та № 9 на вул. Антоновича (1999), житл. будинки на вул. Дмитрівська, № 13 (2000), на бульварі Лесі Українки, № 23а, житл. комплекс на вул. Механізаторів (нині генерала Шаповала), № 2 (обидва – 2006), бізнес-центр на вул. Ахматової, 13е (2009).

Г. С. Духовичний


Покликання на статтю