Носачів — Енциклопедія Сучасної України

Носачів

НОСАЧІ́В – село Черкаського (до липня 2020 – Смілянського) району Черкаської області. 2020 Носачів. сільс. раду (44,19 км2; підпорядк. с. Ленське, що 1926–2016 мало назву Ленінське, а 2016–18 – Чубівка) зараховано до Ротмістрів. сільс. об'єднаної територіал. громади. Н. знаходиться на р. Сріблянка (притока Тясмину, бас. Дніпра), за 55 км від Черкас, 26 км від м. Сміла та 5 км від залізнич. ст. Цвіткове. Пл. 7,66 км2. За переписом насел. 2001, проживали 1553 особи; нині – 1475 осіб; переважно українці. Є пасажир. залізнич. зупин. пункт Калинівка. Проходить автомобіл. шлях Черкаси–Умань–Гайсин–Брацлав. Досліджено Носачівський курган передскіфського часу; виявлено поселення трипіл. культури та 5–7 ст. Назва села походить від прізвища козац. полковника серед. 17 ст. Т. Носача, який тут побував. Вперше Н. згадується у писем. джерелах 1659. Жит. брали участь у гайдамац. русі та Коліївщині. Після 2-го поділу Польщі 1793 Н. відійшов до Рос. імперії. 1797–1920, 1922–25 – у складі Київ., 1920–22 – Кременчуц. губ.; 1795–1923 – Черкас. пов. Тривалий час (до 1923) Н. був підпорядк. Ротмістрів. волості. У 19 – на поч. 20 ст. належав графам Ностіцам. 1818 на місці старого храму Покрови Пресвятої Богородиці зведено дерев'яну церкву Різдва Пресвятої Богородиці (1937 зруйновано за наказом парт. кер-ва; 2015 освячено однойм. храм). У 1-й пол. 1860-х рр. проживали 1662 особи. 1886 було 425 дворів, мешкали 1948 осіб; працювали винокур. з-д, паровий і вітряний млини. 1900 – 568 дворів, 2660 жит. У цей період діяли 17 вітряних млинів. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–30 – у складі Шевченків. (до 1927 – Черкас.) округи; 1932–54 – Київ., від 1954 – Черкас. обл.; 1923–25, 1935–56 – Ротмістрів., 1925–30 – Балакліїв., 1930–34, 1956–2020 – Смілян., від 2020 – Черкас. р-нів. 1923 кілька місяців Н. був райцентром. У тому ж році було 830 дворів, мешкала 3331 особа. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (померло 740 осіб), зазнали сталін. репресій. Від 21 липня 1941 до 31 січня 1944 – під нім. окупацією. Є брат. могила рад. воїнів-визволителів. Споруджено пам'ятник воїнам-землякам, які загинули на фронтах 2-ї світ. вій­ни. Станом на 1947 до Носачів. сільс. ради належали с-ще залізнич. ст. Цвіткове, хутори Куцівський Яр і Ленінський; станом на 1973 – села Ленінське та Мельниківка. 2004 створ. ЗАТ «Носачів-Агро», 2007 – ТОВ «Шпола-Агроіндустрі». Працюють 4 фермер. госп-ва. У Н. – заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка; фельдшер.-акушер. пункт. Серед видат. уродженців – економіст В. В'юн, патофізіолог З. Коротич, літературознавець П. Федченко; поетеса О. Герасименко; актор, засл. арт. УРСР М. Пилипенко; учасник Євромайдану, Герой України Ю. Пасхалін. Носачів. нар. майстри: художник М. Бубнов і вишивальниця К. Клепко.

Літ.: Похилевичъ Л. И. Сказанія о на­селенныхъ мѣстностяхъ Кіевской губерніи. 1864; Списокъ населенныхъ мѣстъ Кіевской губерніи. 1900 (обидві – Київ).

А. І. Шушківський


Покликання на статтю