Норинськ — Енциклопедія Сучасної України

Норинськ

НО́РИНСЬК – село Коростенського (до липня 2020 – Овруцького) району Житомирської області. 2017 Норин. сільс. раду (пл. 49,3 км2; підпорядк. села Мощаниця та Підвелідники) приєднано до Овруц. міської об'єднаної територ. громади. Н. знаходиться на Словечансько-Овруцькому кряжі, у ме­жах Житомирського Полісся, на р. Норин і її притоці Мощаниця (бас. Прип'яті), за 20 км від м. Ов­­руч та 3 км від залізнич. ст. Хайч­норин. За переписом насел. 2001, у селах Норин. сільс. ради проживали 1570 осіб (з них у Н. – 1360); станом на 2018 – 1269 осіб; переважно українці. Виявлено поселення доби неоліту, давньорус. городище та курган. могильник. Н. вперше згадується 1456 у грамоті київ. князя Семена Олельковича, за якою поселення відійшло до Лазаря Браєвича. 1517 великий князь Литовський Жиґмонт подарував ці землі шляхтичам Аксакам. У Н. було багато різних власників, серед яких й укр. шляхтичі Немиричі. Після Люблін. унії 1569 від Великого князівства Литовського у складі Київ. воєводства відійшов до Польщі. Відтоді до 1923 – у межах Овруц. пов. 1624 польс. король Сиґізмунд ІІІ надав Маґдебур. право. Здавна існувала Норин. волость (згадується у писем. джерелах у 1-й пол. 17 ст.), до якої наприкінці 19 – на поч. 20 ст. увійшла Веледниц. волость (див. Нові Велідники). 1628 було 18, 1640 – 410 дворів. Жит. брали участь у Визв. вій­ні під проводом Б. Хмельницького. За Андрусів. перемир'ям 1667 і Вічним миром 1686 Н. залишився у складі Польщі. Після її 2-го поділу 1793 віді­йшов до Рос. імперії. 1793–95 – м-ко Заслав., 1795–1925 – Волин. губ. 1863 зведено дерев'яну церкву св. Миколая (зруйновано у 20 ст.). 1864 відкрито школу. 1873 виявлено поклади червоного граніту, 1881 – вогнетривкої глини. 1885 було 69 дворів, мешкали 720 осіб, діяли церква, синагога, працювали 2 водяних млини. У цей період проводили 4 ярмарки на рік; розвивалося ремісництво, зокрема ковальство, гончарство, бондарство, ткацтво, вишивальництво, чинбарство, мешкало багато шевців, кравців, добували дьоготь, смолу. 1906 – 185 дворів і 1216 жит. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–30, 1935–37 – у складі Коростен. округи; 1932–37 – Київ., від 1937 – Житомир. обл.; 1923–26 – Лугин. (утвор. з Лугин. і Норин. волостей), 1926–2020 – Овруц., від 2020 – Коростен. р-нів. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. 1933 засн. граніт. кар'єр, на базі якого 1945 введено в експлуатацію щебеневий з-д (нині ПрАТ). Від серпня 1941 до листопада 1943 – під нім. окупацією. На фронтах 2-ї світ. вій­ни воювали 252 воїни-земляки, з них понад 120 загинули (встановлено пам'ятник). Діяли рад. партизан. загони. Є брат. могили воїнів-визволителів і жертв нацизму. У Н. – заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка; фельдшер.-акушер. пункт. Діє церква св. Миколая. У дит. роки тут у діда часто гостював художник-монументаліст М. Шехтман.

Літ.: Бондаренко С. Д. Земля Древлянська: істор. нарис про Овруччину. Ж., 2003; Задорожна О. Норинська волость Немиричів першої половини XVII століття: склад, формування, населення // Крає­знавство. 2009. № 3–4.

В. І. Бортник

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
В. І. Бортник . Норинськ // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=74043 (дата звернення: 22.10.2021)