НИЦА́ХА — археологічний комплекс ромен­ської культури та доби Київської Русі. Складається з 2-х городищ — Великий Балкан (Зх.) і Малий Балкан (Сх.), с-ща, а також курган. і ґрунт. могильників, виявлених побл. с. Ницаха Охтир. р-ну Сум. обл. Городища роз­таш. на 2-х суміж. мисах правого корін. берега р. Ворсклиця, з боку поля від­о­кремлені валами (подекуди шир. до 5 м) і ровами (шир. 13 м, глиб. 3 м). С-ще (пл. до 10 га) та могильники за­ймають ділянку плато на Пн. Зх. від укріпленої частини поселе­н­ня. Ві­домий від серед. 19 ст. На поч. 20 ст. курган. некрополь, що нараховував тоді понад 200 насипів (донині збереглося 18), обстежували Д. Багалій, В. Данилевич, К. Мельник-Антонович, В. Городцов, у 1950–70-х рр. — Б. Шрамко, І. Ляпушкін, М. Кучера. 1973–74 і 1986–88 стаціонарні дослідж. провів О. Сухобоков. Роз­копана пл. різних частин комплексу становить 1500 м2. Специфіка здобутих матеріалів дає під­стави роз­глядати його як поселе­н­ня міського типу давньоруської доби, що роз­винулося з між­племін. центру сіверян (8 — поч. 11 ст.) і загинуло у 30-х рр. 13 ст. Дослідники ототожнюють Н. із містом «Ничян» зі «Списку руських міст далеких і близьких» (літопис. реєстр під заголовком «А се имена всѣм градам рускым, далним и ближним», вперше опубл. у 16 ст.). 1999 комп­лекс внесено до Держ. реєстру нац. культур. на­дба­н­ня, 2009 — до Держ. реєстру нерухомих памʼя­ток України.