Нігілізм — Енциклопедія Сучасної України

Нігілізм

НІГІЛІ́ЗМ (від лат. nihil – ніщо) – світоспоглядання та спосіб людського світовідношення, що містить інтенції заперечення, свавілля, відчаю, розчарування, недовіри тощо. Н. виражається у запереченні існування Бога, безсмертя душі, свободи волі, могутності розуму, можливості пізнання, об'єктивності моралі, духов. підвалин буття, культур. засад, сусп. устрою, прав націй на самоідентифікацію та самовизначення, оптиміст. перспектив людської історії. Абсолют. формою Н. є самогубство й жага до тотал. руйнації, але найчастіше він виявляється через відносні форми, тобто скасовування або знецінення певного аспекту реаль­но­сті з метою піднесення інших. Акти негації в нігіліст. свідомості пов'язані з усвідомленням людської неспроможності пояснити чи обґрунтувати всі підстави буття, а також із відчуттям непевності. Виявом Н. є світонастанова, що відповідає ситуації межування з екзистенц. «безоднею»; зрештою, він стає засобом переоцінки цінностей. У Н. існують 2 позиції: «пасивна», що базується на інтроверт. поведінці, та «активна», яка виходить із позиції сили, що здатна дієво перетворювати світ. В укр. Н. ця типологія представлена войовничістю «vita heroica» й фаталістич. песимізмом представників «vita minima», тобто агресив. позицією перебільшення потенцій нац. буття і психол. комплексами меншовартості та кривджено­сті. Крім заперечення, Н. притаманні: здатність до «неантизації» (спосіб звільнення місця для легітимації нових моделей); песиміст. іронія (метаістор. спосіб оцінювання цивілізац. процесів); інтелектуал. провокація (випробування цінностей); редукція до профанного (актуалізація того, що виходить за межі осердя культури); бунт як містерійно-вакхіч. прояв; ситуація абсурду (відчуття відчуженості в світі); прояви гри (неупередж. спосіб сприйняття дійсності в процесі відкриття шляхів свободи). В історії нігіліст. звершення виокремлюють «філософський» (метафіз., епістемолог., етич. та теологічний), «суспільно-політичний» та «естетичний» Н. У добу Античності ідеї Н. проявлялися у вченнях софістів, кіренаїків, кініків, епікурейців та скептиків. Середньовіч. Н. постає як акт єретич. відсторонення від Бога через створення вільного інтелектуал. простору, з одного боку, та через впровадження влад. структур із метою утвердження християн. догматики, з іншого. У добу Відродження набула загострення трагедія ілюзорно-вільної особисто­сті, абсолютизація якої в індивідуалістич. самоствердженні сягала межевого рівня. Людина прагнула позбутися зовн. підвалин свого онтолог. опертя й намагалася покладатися лише на себе. Нігіліст. самоуповноваження людини Нового часу позначається матеріалізмом, ідеями Просвітництва 17–18 ст. (перебільшені домагання на отримання абсолют. знан­ня, нездатність пояснити свободу, зведення людини до «понятійного існування», а історії – до руху та взаємозв'язку категорій. рядів). Знецінення повноважень розуму на абсолютне панування призвело до краху оптимізму та спричинило появу песиміст. учень (А. Шопенгауер, С. К'єркеґор), індивідуалістич. Н. (М. Штирнер) та радикал.-анархіч. відкидання сусп. устрою (рос. тероризм 19 ст.). У Ф. Ніцше Н. став усвідомленою характеристикою зх. культури. Добою Н. він називав істор. процес втрати влади надчуттєвого над сущим, до якого причетні хри­стиянство, поява моралі та філос. істина. Процес знецінення цих ідеалів позначений фразою: «Бог помер». На зламі 19–20 ст. виникли дискурси «підозри», позначені Н. Це актив. Н., що втілився у викритті оман цінностей культури (Ф. Ніцше), відчуження пролетаря, який прагне актив. звільнення праксису від влад. фантомів капіталу (К. Маркс), а також в активізації свідомості людини, яка опановує смислами дійсності, супротив репресив. дії культури, покликаної лише збільшувати царину позасвідомого (З. Фройд). Катастрофізм 20 та поч. 21 ст., світ. вій­ни, поява та крах тоталітар. си­стем, техногенні аварії, небезпека екол. криз, небувалі людські жертви, тероризм уможливили ідеї «кінця історії», «смерті» культури та людини.

Літ.: Лютий Т. В. Нігілізм: анатомія Ніщо. К., 2002; E. Severino. The Essence of Nihilism. London; New York, 2016.

Т. В. Лютий

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
Т. В. Лютий . Нігілізм // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=74087 (дата звернення: 24.10.2021)