Ніжинський Вацлав Хомич — Енциклопедія Сучасної України

Ніжинський Вацлав Хомич

НІЖИ́НСЬКИЙ Вацлав Хомич (17. 12. 1889, за ін. даними – 28. 02(12. 03). 1890, Київ – 08. 04. 1950, Лондон) – артист балету, хореограф. Син Хоми, брат Броніслави Ніжинських. З родини танцівників, із дитинства навч. танцям (вже у 5-річ. віці танцював «Гопак»). Закін. С.-Пе­тербур. театр. уч-ще (1907; викл. М. Легат, М. Обухов). Відтоді – соліст балету Маріїн. опери (С.-Пе­тербург), де його партнерками були уславлені балерини А. Павлова, М. Кшесінська, О. Преображенська, Т. Карсавіна. Н. – перший виконавець гол. партій Білий раб («Павільйон Арміди» М. Черепніна, 1907), Раб («Єгипетські ночі» А. Аренського), Юнак («Шопеніана» на музику Ф. Шопена; обидва – 1908), Ураган («Талісман» Р. Дріґо, 1909). У 1909–11 брав участь у виставах трупи «Рос. сезони» С. Дягілєва у Парижі, 1911–13 був постій. учасником цієї трупи. Н. – перший виконавець партій багатьох балетів у постановці хореографа М. Фокіна, зокрема «Карнавал» на музику Р. Шуманна (партія Флористана), «Шехерезада» на музику М. Римського-Корсакова (партія Раба; обидва – 1910), «Петрушка» І. Стравинського (партія Петрушки), «Нарцис» на музику М. Черепніна (партія Нарциса; обидва – 1911), «Дафніс і Хлоя» М. Равеля (партія Дафніса, 1912). Н. вражав глядачів експресивністю виконання, технікою танцю, зокрема феноменально високим стрибком («зависав» у повітрі), актор. майстерністю, худож. довершеністю образів героїв, подекуди з еротич. забарвленням. На пропозицію С. Дягілєва поставив балети «Післяполуденний відпочинок фавна» (1912; виконав гол. партію), «Ігри» (обидва – на музику К. Дебюссі) та «Весна священна» І. Стравинського (обидва – 1913). Як хореограф Н. випередив сучасників, відійшовши від академізму класич. танцю, й окреслив шлях розвитку майбут. хореогр. мист-ва. Його постановки шокували глядачів своєю неординарністю, сміливістю пластич. рішень, а також атональною, зі складною ритміч. структурою музикою І. Стравинського. 1914 організував власну трупу, з якою виступав у Лондоні. 1916 поставив у трупі «Рос. балет» С. Дягілєва балет «Тіль Уленшпігель» на музику Р. Штраусса. 1917 залишив сцену. 1919 написав «Journal de Nijinsky» («Щоденник Ніжинського», Париж, 1953). Останні роки життя провів у лікарні для душевнохворих. 1953 перепохов. у Парижі. Н. присвяч. балети «Ніжинський, клоун божий» на музику П. Анрі, П. Чайковського (1971, балетмейстер М. Бежар), «Вацлав» на музику Ф. Шопена, Р. Шуманна, М. Римського-Корсакова, Д. Шостаковича (2000, балетмейстер Дж. Ноймайєр); д/ф «Спогади про Ніжинського» (1980, реж. Ю. Альдохін).

Літ.: F. Reiss. Nijinsky ou La grase. La vie de Nijinsky. Paris, 1957; Красовская В. Нижинский. Ленинград, 1974; Абызо­ва А. История хореографического искусства. С.-Пе­тербург, 2017.

Т. О. Швачко

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
Т. О. Швачко . Ніжинський Вацлав Хомич // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=74119 (дата звернення: 25.09.2021)