Нікараґуа — Енциклопедія Сучасної України

Нікараґуа

НІКАРА́ҐУА, Республіка Нікараґуа (іспан. República de Nicaragua) – держава у Центральній Америці. На Пд. межує з Коста-Рикою, на Пн. – з Гондурасом. На Пд. Зх. омивається водами Тихого океану, на Сх. – Кариб. моря. Пл. 130 375 км2. Заг. протяжність кордонів 1253 км, берег. лінії – 910 км. Насел. 6,203 млн осіб (2020): метиси (69 %), білі (17 %), чорні (9 %), індіанці (5 %). Міське насел. складає 59 % (2020). Столиця – Манаґуа (1,064 млн осіб, 2020). Адм.-територ. поділ – 15 департаментів та 2 автономні області. Офіц. мова – іспанська. Віросповідан­ня: католики (50 %), євангелісти (33,2 %). Грош. одиниця – золота кордоба. Форма держ. правління – президент. республіка. Глава держави й уряду – президент (нині Х.-Д. Ортеґа Сааведра). Законодав. орган – однопалатна Нац. асамблея. Політ. партії: Рух сандініст. оновлення, КП Н., Консервативна партія Н., Ліберал. націоналіст. партія, Ліберал.-конституц. партія та ін. Н. – чл. ООН, ОАД, Орг-ції центр.-амер. держав, Центр.-амер. заг. ринку, Латиноамер. екон. системи.

Тер. Н. здавна заселяли індіан. племена. На поч. 16 ст. була відкрита іспанцями, які перетворили її на свою колонію. Іспанці завезли в Н. рабів для роботи на плантаціях. 1821 під час вій­ни за незалежність іспан. колоній в Америці Н. проголосила незалежність. 1823–38 перебувала у складі Сполучених провінцій Центр. Америки. 1824 скасовано рабство. 1838 здобула незалежність. Від серед. 19 ст. розгорнулася боротьба між США і Великою Британією за вплив на Н. з метою побудови на її тер. міжокеан. каналу. Велика Британія окупувала узбережжя Кариб. бас. у 1-й пол. 19 ст., але поступилася контро­лем над регіоном у наступні десятиліття. 1912–33 Н. контролювали амер. війська, що були виведені з країни в результаті нац.-визв. боротьби під кер-вом А. Сандіно. Від 1936 в Н. панував режим сімейства Сомоси, що призвело до нетривалої громадян. вій­ни і створення 1961 Сандініст. фронту нац. визволення, в результаті чого 1979 до влади прийшла громадян.-військ. коаліція, очолювана марксист. партизанами-сандіністами на чолі з Х.-Д. Ортеґою Сааведрою за підтримки СРСР. Нікараґуан. допомога «лівим» повстанцям у Сальвадорі спонукала США спонсорувати антисандініст. повстання протягом 1980-х рр. У країні проведено аграрну реформу, націоналізацію банків, частини пром. підпр-в. Монополія на владу сандіністів була зупинена 1990, коли в результаті заг. виборів до влади при­йшов Опозиц. нац. союз. На муніцип., регіонал. та нац. виборах від 2008 фіксують значні порушення. Демократ. ін-ти ослабли за часів адміністрації Х.-Д. Ортеґи Сааведри, оскільки президент отримав повний контроль над усіма гілками влади, особливо після репресій проти заг.-держ. антиуряд. руху 2018. Пізніше в країні зміцнився демократ. режим зміни урядів за результатами виборів. Нікараґуанці емігрують переважно до Коста-Рики та меншою мірою до США. Політ. негаразди, громадян. вій­на та стихійні лиха у 1970–90-х рр. різко збільшили потік біженців та постій. мігрантів. Від 2000 еміграція до Коста-Рики сповільнилася і стабілізувалася. Нині бл. 300 тис. нікараґуанців постійно проживають в Коста-Риці і ще тисячі мігрують для сезон. робіт, багато з них нелегально.

На Пн. і в центрі країни – Нікараґуан. нагір'я (вис. до 2438 м), яке звужується на Пд. Осн. частину займають великі прибережні рівнини Атлантики, що піднімаються до центр. внутр. гір; вузька тихоокеан. прибережна рівнина перервана вулканами. Великі озера – Н. і Манаґуа. Часті землетруси. Найвища точка – г. Моґотон (2085 м). Корисні копалини: золото, срібло, мідь, вольфрам, свинець, цинк. С.-г. угіддя займають 42,2 %, пасовища – 27,2 %, ліси – 25,3 %. Клімат тропіч. пасатний. Середньомісячні т-ри становлять +25–+28 °С (у горах +16–+22 °С). Кількість опадів – від 1000 до 6500 мм на рік. Флора і фауна різноманітні. Вічнозелені та літньозелені ліси і чагарники, поширені дуб, сосна, червоне дерево, каучуконоси. Тварин. світ представлений пумами, оленями, оцелотами, кількома видами мавп, алігаторами, колібрі, папугами. Природні катаклізми: руйнівні землетруси, зсуви, надзвичайна схильність до ураганів, значна вулканічна активність. Вулкан Сельва Неґро (728 м, останнє виверження відбулося 1999) – один із найактивніших у Н.; потоки лави та попіл завдають значної шкоди с.-г. угіддям та будівлям. До ін. історично актив. вулканів належать Консепсьон, Косиґуїна, Лас-Пілас, Масая, Момотомбо, Сан-Крістобаль і Теліка. Нац. парки: «Волькан-Масая», «Саслая»; резерват «Апанас». Серед природ. пам'яток – група з понад 360 острівців на оз. Н., вулкан Момбачо, каньйон Сомото.

Н. – найбідніша країна Центр. Америки та 2-а найбідніша країна Зх. півкулі. ВВП становить 13,84 млрд дол. США (2017), у розрахунку на особу – 2168 дол. США. Структура ВВП (2017): сфера послуг – 60 %, пром-сть – 24,4 %, с. госп-во – 15,5 %. Основа економіки – с. госп-во. Розвинене пасовищне скотарство. Вирощують каву, банани, цукр. тростину, рис, кукурудзу, тютюн, бавовну, кунжут, сою, боби, арахіс. Розвинені харч. пром-сть, вироб-во деревини, хімікатів, машин та металевих виробів, одягу, взуття, джгутів для електропроводу, переробка нафти. Гол. мор. порти: Корінто, Пуерто-Кабесас, Блуфілдс. 2013 уряд надав 50-річну концесію для фінансування та буд-ва міжокеан. каналу та пов'я­заних із ним проектів, вартість яких оцінюють у 50 млрд дол. США. Однак буд-во каналу не було розпочато. Експортують каву, яловичину, цукор, арахіс, креветки та омари, тютюн, сигари, золото, автомоб. джгути, текстиль, одяг; осн. торг. партнери: США, Сальвадор, Венесуела, Коста-Рика. Текстиль та продукція с. госп-ва складають майже 50 % експорту. Імпортують споживчі товари, машини та устаткування, сировину, нафтопродукти; осн. партнери: США, Китай, Мексика, Коста-Рика, Ґватемала, Сальвадор.

В істор. парку «Тискапа» встановлено пам'ятник герою нац.-визв. боротьби генералу А. Сандіно і танк, подаров. Б. Муссоліні А. Сомосі. Музеї: мист-ва фонду Ортіс-Ґурдіан, революції, антропології, культури, історії та археології, вулканів, шоколаду, кави та ін. Серед найбільших ун-тів – Нац. автоном. ун-т Н., Нац. інж. ун-т, Катол. ун-т сухого тропіч. землеробства та скотарства, Ун-т Т. Мора, Ун-т автоном. регіонів Нікараґуан. узбережжя Кариб. бас., Міжнар. ун-т ім. А. де Вальдів'єсо, Християн. автоном. ун-т Н., Центр.-амер. ун-т, Нікараґуан. ун-т науки і техніки. Інтереси Н. в Україні забезпечує укр. представництво Н. при посольстві в РФ. Інтереси України в Н. забезпечує нікараґуан. представництво України при посольстві Куби. Н. – одна з країн, що регулярно не голосують за резолюції ООН, які ініціює Україна щодо визнання Росії країною-окупантом через анексію Криму. Також Н. відкрила у листопаді 2020 консульство в анексов. Криму, за що проти країни запроваджено санкції укр. стороною.

Літ.: Лещинер Р. Е. Никарагуа. Мос­ква, 1965; Леонов Н. С. Очерки новой и новейшей истории стран Центральной Америки. Москва, 1975; Пащук В. В. Нікарагуа: революція будує, революція захищає. К., 1986; Гуменюк Б. І. Нікарагуа. К., 1989; Николаев А. Ю. Первые шаги нового правительства обнадеживают // Лат. Америка. 2007. № 8; Гачкевич А. Громадянська вій­на в Нікарагуа (1981–1988) крізь призму концепції гібридної вій­ни // Міжнар. відносини, сусп. комунікації та регіон. студії. 2018. № 2(4).

О. В. Гладкий

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю