Нікіта — Енциклопедія Сучасної України

Нікіта

НІКІ́ТА (1971–91 – Ботанічне) – селище міського типу Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим. Підпорядк. Масандрів. селищ. раді. Знаходиться на Південному березі Криму, на узбережжі Чорного моря, за 70 км від Сімферополя, 7 км від м. Ялта (на Пн. Сх.) та смт Відрадне (на Пн. Зх.). Пл. 3,02 км2. За переписом насел. 2001, проживали 2379 осіб (складає 108,3 % до 1989); станом на 1 січня 2014 – 2475 осіб; переважно росіяни й українці. Проходить автомобіл. шлях міжнар. значення Харків–Запоріжжя–Сімферополь–Ялта. Вперше згадується 1384 у грамотах Константинопол. патріархату під назвою Сікіта. Від 1475 – під владою Осман., від 1774 – Рос. імперій. 1778 звідси у При­азов’я переїхали 102 греки та заснували с. Ялта (нині смт Маріуп. р-ну Донец. обл.). 1784–96 – у складі Таврій. обл.; 1796–1802 – Новорос., 1802–1921 – Таврій. губ.; 1784–96, 1802–38 – Сімфероп., 1796–1802 – Акмечет., 1838–1921 – Ялтин. пов. Розвиток Н. розпочався 1812 після заснування Нікітського ботанічного саду. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1920–54 – у складі РФ, відтоді – України; 1921–45 – Крим. АРСР, 1945–91 – Крим. обл., від 1991 – АР Крим (1991–98 – Респ. Крим). 1926 було 146 дворів, проживали 717 осіб, із них 569 крим. татар, 106 росіян, 35 українців. Жит. зазнали сталін. репресій. 1939 мешкали 583 особи. Від листопада 1941 до квітня 1944 – під нім. окупацією. У травні 1944 усіх крим. татар депортували у Середню Азію, згодом на їхнє місце переселили багато сімей із Ростов. обл. (РФ). Від 1971 – смт. 1979 проживали 2119 осіб. У березні 2014 Н. у складі АР Крим анексовано РФ. У Н. – заг.-осв. школа, дитсадок; Центр культури; амбулаторія. Серед видат. уродженців – лікар-імунолог, акад. Рос. АМН і Рос. АПН М. Васильєв.

В. Я. Цимбалюк

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
В. Я. Цимбалюк . Нікіта // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=74157 (дата звернення: 20.09.2021)