НІКІ́ТІН Василь Петрович (02(14). 08. 1893, С.-Пе­тербург — 16. 03. 1956, Москва) — фахівець у галузі електротехніки й зварювального виробництва, історик техніки. Доктор технічних наук (1937), академік АН СРСР (1939). Заслужений діяч науки і техніки РРФСР (1948). Державні нагороди СРСР. Закін. Петрогр. політех. ін­ститут (нині С.-Пе­тербург, 1914). Працював 1912–18 на Балтій. суднобуд. заводі (Ленін­град, нині С.-Пе­тербург), де роз­робив без­рео­стат. пуск потуж. двигунів. 1919–29 — у Дні­проп. гірн. ін­ституті (нині Дні­про): від 1925 — професор кафедри електротехніки. Організовував зварюв. виробництво на під­приємствах Дні­пропетровська, Миколаєва, Ленін­града. 1929–32 — завідувач кафедри заг. і спец. електротехніки Моск. гірн. академії, один з ініціаторів створе­н­ня перших у СРСР навч. закладів зварюв. спеціальності, зокрема Моск. автогено-зварюв. комбінату, до складу якого входили робітфак, технікум та ін­ститут, де до 1933 був заст. дир. з наук.-навч. роботи і завідувач кафедри електротехніки. 1933–56 — організатор і завідувач кафедри електротехніки та електрообладна­н­ня, 1938–39 — директор Моск. вищого тех. училища. Від 1939 — чл., 1941–43 — за­ступник голови Держ­плану СРСР. Голова Секції з наук. роз­робки про­блем електрозварюва­н­ня (1941–47), чл. Президії (1947–53), голова Ради філій і баз (1951–54) АН СРСР. Засн. наук. школи електромеханіки й електрозварюва­н­ня. Осн. наук. праці з теорії електр. машин, джерел живле­н­ня для технологій об5 процесів у дузі, а також з історії електротехніки; створив навч. курси з технол. зварюва­н­ня, проектува­н­ня електр. машин, зварюв. обладна­н­ня тощо.