Нікітін Віктор Миронович — Енциклопедія Сучасної України

Нікітін Віктор Миронович

НІКІ́ТІН Віктор Миронович (06. 05. 1950, с. Красне Краснодар. краю, РФ) – художник театру. Засл. діяч мист-в України (2017). Лауреат низки міжнар. фестивалів, зокрема «Золотий дельфін» (м. Варна, Болгарія, 1989), «Подільська лялька» (Вінниця, 2003, 2005). Володар Ґран-Прі (2010), лауреат вищої театр. нагороди Придніпров'я «Січеславна» (Дніпропетровськ, нині Дніпро, 2004–05, 2017). Закін. Одес. театр.-художнє уч-ще (1974; викл. Т. Козлова, О. Пелявський, К. Стамеров, В. Карагяур). Відтоді (з перервою) – художник-постановник, 1986–92 – гол. художник Дніпроп. театру ляльок. 1981–86 – гол. художник Криворіз. театру ляльок (Дніпроп. обл.). Від 2001 – гол. художник Дніпров. «Театру актора та ляльки». Н. – визнач. майстер характер. театр. ляльки, такої, яка «часто несе у собі всю розповідь про персонаж». Відомий і як глибокий тонкий сценограф, який має значні творчі досягнення саме у створенні особливого простору ляльк. (синтетич.) вистави. Створив ляльки та оформив багато вистав у театрах ляльок України, РФ, Болгарії, Німеччини, Ізраїлю, Литви, зокрема: «Маленький принц» А. де Сент-Екзюпері (1985), «Дракон» Є. Шварца (1987), «Лебеді материнства» В. Симоненка (1988), «Велосипед з червоними колесами» Т. Власової (1989; усі – Дніпроп. театр ляльок), «Ляльки у цирку» (1997), «Ай да Буратіно!» М. Овсянікова (2004), «Злюка» С. Єфремова (2005; диплом лауреата фестивалю «Лялькові рандеву», Чернігів, 2005), «Гулівер» Дж. Свіфта (2008), «Чарівне озеро» (2010; усі – Дніпров. «Театр актора і ляльки»), «Попелюшка» Ш. Перро (1981), «Гуси-лебеді» К. Мєшкова (1982; обидві – Криворіз. театр ляльок), «Про козла» С. Маршака (1992, Театр ляльок, м. Варна, Болгарія), «Чарівна скрипка» Ю. Титарова (2003, Київ. театр ляльок «Равлик»), «Тригрошова опера» Б. Брехта (2004), «Ревізор» М. Гоголя (2005; обидві – Харків. театр ляльок), «Дюймовочка» Г.-К. Андерсена (2003), «Казка про мертву царівну» О. Пушкіна (2005), «Володар мух» В. Ґолдінґа (2013), «Бабаня» К. Рубіної, «Сестра моя, Русалонька» Л. Разумовської (обидві – 2017; усі – Курський театр ляльок, РФ), «Цигани» О. Пушкіна (2009, спільний проект Курського театру ляльок та Київ. театру ляльок «Равлик»), «Тук, тук! Хто там?» М. Бартенєва (2005, Донец. театр ляльок), «Умка» (2014, Театр ляльок, м. Паневежис, Литва). Учасник обл., всеукр., міжнар. мист. виставок від 1976. Персон. – у Києві (1989), Дніпропетровську (1976, 1979, 1991, 1992, 1993, 1995, 2017), м. Паневежис (2017).

А. Машина

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю