Нікітін Юрій Євгенович — Енциклопедія Сучасної України

Нікітін Юрій Євгенович

НІКІ́ТІН Юрій Євгенович (09. 06. 1958, Київ) – живописець, іконописець, художник-сценограф. Закін. Київ. худож. ін-т (1986; викл. І. Биченкова, О. Бобровников). 1986–87 був художником-постановником к/ф «Нові пригоди янкі при дворі короля Артура» (реж. В. Гресь, Київ. кіностудія ім. О. Довженка). Осн. галузі – станк. живопис та іконопис. Розписав інтер’єри б-к ім. В. Чкалова (1989) та ім. М. Реріха (1990), зал прийомів іноз. делегацій у МЗС України (2013; усі – Київ). У лютому 2014 під час Революції гідності створив ікону «Небесна сотня», цього ж року – картину «Перемога князя Костянтина Острозького під Оршею» (на честь 500-річчя цієї події). Автор ікон «Милосердя двері» (2015; глава УГКЦ Святослав подарував папі Франциску) та «Богородиця – покровителька українських воїнів» (2017). У живопис. роботах Н. тяжіє до класич. стилю, в іконописі – бароко. Винайшов та вдосконалює автор. техніку живопису на шкірі, у якій уперше створив художню реконструкцію портретів крим. ханів династії Гераїв, що були представлені 2008 в Ханс. палаці в м. Бахчисарай (АР Крим). Істор. реконструк­цією займається від 1998: відтворив портрет Гальшки Острозької, цього ж року створив «Мовчання» – живописне зображення композитора М. Мясковського. Ілюстрував кн. «Кольоровий жаль» О. Олексюк (1999), «Папа і Україна» О. Красюка (2005; обидві – Київ), «Повелители двух материков» О. Гайворонського (К.; Бахчисарай, т. 1 – 2007, т. 2 – 2009), «Золотые рецепты» О. Світко (К., 2012), «Мідний король», «Ключ від королівства», «Темний світ. Рівновага», «Зло не має влади», «Королівська обіцянка», «Страта», «Варан» (усі – 2017), «Пандем» (2018), «Олена й Аспірин» (2019; усі – Харків) М. та С. Дяченків, «З Архістратигом на щитах» А. Ковальова (К., 2018), «Унія» В. Єшкілєва (Х., 2019) та ін. Автор циклу радіопередач «Таємнича спадщина Європи» (2009, канал «Культура»). Учасник обл., всеукр. і міжнар. мист. виставок від 1989. Персон. – у Києві (1989, 1990–91, 1995–96, 1998–2002, 2004, 2006), Драмі (Греція, 1998), Острозі (Рівнен. обл., 2001–02, 2013), Бахчисараї (2008), Луцьку (2019). Окремі роботи зберігаються в Музеї історії міста Києва, Посольстві Угорщини в Україні, Нац. філармонії України (усі – Київ), Музеї Меджимур’є (м. Чаковець, Хорватія), Остроз. істор.-культур. заповіднику, Музеї книги та друкарства (м. Острог).

Тв.: іконостаси – для церков Преображення Господнього (1993–94, с-ще Кичеєве, нині у складі смт Ворзель), св. Андрія Первозваного (1997, м. Вишгород; в обох – і розписи), св. Параскеви (2009, смт Кодра; усі – Київ. обл.); ікони – Божої Матері Козельщанської (2002, с. Великі Сорочинці Миргород. р-ну Полтав. обл.), для храмів Богородиці Вишгородської (2009, м. Вишгород) та архістратига Михаїла (2012; с. Демидів Вишгород. р-ну), Держ. істор.-культур. музею-заповідника (2013, м. Дубно Рівнен. обл.), костелу смт Чечельник (2016, Вінн. обл.).

Літ.: Доля М. Пілігримом краси йти у світ // Україна. 1988. № 42; Смирнова Н. Романтичний дует // Кур’єр муз. 1991, жовт.; Її ж. Готический мастер ХХ века // НР. 1993. № 4; Титаренко А. Лаврские антики // Столич. новости. 2001. № 3.

П. Ю. Нікітіна

Статтю оновлено: 2021
function wpguruLink() { var choose = window.getSelection(); if($.trim(choose) == '11' || $.trim(choose) == '22') { return choose; } var istS = '© Джерело: П. Ю. Нікітіна . Нікітін Юрій Євгенович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. URL:'; var copyR = ''; var body_element = document.getElementsByTagName('body')[0]; var myLink = document.location.href; var authorLink = "

" + istS + ' ' + "
"+myLink+"
" + copyR; var copytext = choose + authorLink; var addDiv = document.createElement('div'); addDiv.style.position='absolute'; addDiv.style.left='-99999px'; body_element.appendChild(addDiv); addDiv.innerHTML = copytext; choose.selectAllChildren(addDiv); window.setTimeout(function() { body_element.removeChild(addDiv); },0); } document.oncopy = wpguruLink;
Покликання на статтю
П. Ю. Нікітіна . Нікітін Юрій Євгенович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=74214 (дата звернення: 26.09.2021)