Нікіфоровський Петро Михайлович — Енциклопедія Сучасної України

Нікіфоровський Петро Михайлович

НІКІФОР´ОВСЬКИЙ Петро Михайлович (25. 11(07. 12). 1879, с. Махірово, нині Вітеб. обл., Білорусь – 05. 05. 1952, Львів) – фізіолог. Д-р медицини (1910), проф. (1920). Премія ім. І. Павлова (1910). Закін. Військ.-мед. академію у С.-Петербурзі, згодом Петроград, 1907), де відтоді й працював (з перервою). 1911–12 був у наук. відрядженні у фізіол. лаб. Німеччини, Нідерландів, Великої Британії. 1917–19 – пом. зав. фізіол. відділу Ін-ту експерим. медицини (Пе­троград). Від 1920 – зав. каф. фізіології Воронез. ун-ту, 1940–47 – Ставроп. мед. ін-ту (обидва – РФ). 1947–52 – зав. каф. фізіології людини і тварин Львів. ун-ту. Наукові дослідження: фармакологія вищої нерв. діяльності, умовні рефлекси на час, фізіологія печінки і селезінки, травлення у шлунку.

Пр.: К физиологии времени. Воронеж, 1929; К учению о синтезиях. Воронеж, 1937; Фармакология условных рефлексов как метод для их изучения. Москва, 1952; Модифікація павловського шлуночка // Наук. зап. Львів. ун-ту. Сер. біол. 1952. Т. 20. Вип. 6.

Літ.: Паршин А. Н. Петр Михайлович Ни­кифоровский // Журн. высшей нерв. деятельности им. И. П. Павлова. 1953. Т. 3, вып. 3.

М. Ю. Клевець

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю