Ніколенко Дмитро Федотович — Енциклопедія Сучасної України

Ніколенко Дмитро Федотович

НІКО́ЛЕНКО Дмитро Федотович (26. 10(07. 11). 1899, с. Жаботин, нині Черкас. р-ну Черкас. обл. – 17. 09. 1993, Київ) – психолог. Канд. психол. н. (1948), проф. (1974). Учасник 2-ї світ. вій­ни. Закін. Київ. ІНО (1924), де від 1930 й працював (згодом пед. ун-т): 1932–35, 1947–50 – декан пед. ф-ту, 1952–81 – зав., 1981–93 – проф. каф. психології. Під час 2-ї світ. вій­ни перебував на підпіл. роботі в окупов. Києві. Наукові дослідження: питання індивід.-психол. особливостей особистості сучас. вчителя; проблеми профорієнтації, орієнтації на професію вчителя, структури пед. здібностей, особливостей підготовки вчителя; профес.-граф. та психодіа­гност. підходи до підбору вчителів.

Пр.: Сприймання дітьми комічних ситуацій в їх літературно-художньому зображенні // Наук. зап. НДІ психології. К., 1949. Т. 1; Процес формування навичок в світлі вчення І. П. Павлова про вищу нервову діяльність // Там само. 1952. Т. 3; Любов до професії – шлях до майстерності. К., 1960; Вопросы психологии об­учения и воспитания в высшей школе. К., 1971; Учитель радянської школи. К., 1979; Сімейне виховання: Підлітки. К., 1981; Педологія: питання теорії і практики // Рад. освіта. 1988, 24 трав.

Літ.: Бевза О. Ювілей ученого // Рад. освіта. 1979, 17 листоп.; Губко О. Добром окрилений (до 90-річчя Д. Ф. Ніколенка) // Рад. школа. 1989. № 74–75; Лила М. Українські психологи – учасники бойових дій у Другій світовій війні (1939–1945 рр.). К., 2003.

В. О. Гайдей


Покликання на статтю