Нікопольський марганцеворудний басейн — Енциклопедія Сучасної України

Нікопольський марганцеворудний басейн

НІ́КОПОЛЬСЬКИЙ МАРГАНЦЕВОРУ́ДНИЙ БАСЕ́́ЙН – поклади марганцевих руд на Півдні України, переважно у ме­жах Дніпропетровської та Запорізької областей. Пл. понад 5 тис км2. Пром. видобуток марганцю в басейні розпочато 1886 на Покров. марганц. копальнях. Рудоносні піщано-глинисті породи приурочені до осад. відкладів олігоцен. віку, що залягають майже горизонтально на поверхні порід кристаліч. фундаменту, відокремлюючись від них шаром каолін. кори вивітрювання. До складу Н. м. б. входять Нікопол. (Дніпроп. обл.) та Велико-Токмацьке (Запоріз. обл.) родовища, а також декілька невеликих площ та рудопроявів вздовж долини р. Інгулець (притока Дніпра). За мінерал. складом у ме­жах басейну виділяють 3 пром. типи марганц. руд: оксидні, карбонатні та оксидно-карбонатні (змішані). Переважна частина карбонат. руд (77 % запасів України при серед. вмісті марганцю 21,9 %) зосереджена у Великотокмац. родовищі, оксидних (15 % запасів при вмісті марганцю 28,6 %) – на Нікопол. родовищі. Фосфористі (в середньому 0,25 % марганцю), багаті (28,6 %) і легко збагачувані оксидні (15,2 %) руди становлять лише незначну частину – 0,33 млрд т, бідніші (21,9 %) і важко збагачувані карбонатні (77,3 % запасів) руди переважають – 1,76 млрд т. Нікопол. родовище виступом кри­сталіч. фундаменту розділене на сх. і зх. частини, їх розробляють Марганец. і Покров. гірн.-збага­чувал. комбінати. Видобуток і переробку марганц. руд проводять у 9-ти шахт. і кар'єр. полях, а збагачення – на 4-х збагачувал. ф-ках. Від 2009 розробляють техногенне шламосховище ім. Максимова. Від 1995 у законсервов. стані перебуває Таврій. гірн.-зба­гачувал. комбінат (смт Степногірськ Василів. р-ну Запоріз. обл.), побудований для розробки Велико-Токмац. родовища. Баланс. запаси марганцю враховують зосереджені на Нікопол., Федорів. (Дніпроп. і Херсон. обл.) та Велико-Токмац. родовищах і станом на 1 січня 2018 складають 2,37 млрд т, позабалансові – 53 млн т. Запаси шламосховища становлять 6,35 млн т.

Літ.: Лепикаш И. А. К геологии Никопольского марганцевого района // Бюл. Моск. об-ва испытателей природы. 1937. Т. 15(45), вып. 1; Никопольский марганцеворудный бассейн. Москва, 1964; Шнюков Е. Ф., Орловский Г. Н., Панченко Н. А. и др. Марганцевые руды Украины. К., 1993; Галецкий Л., Хмара А. Железные и марганцевые руды Украины и проблемы их рационального использования. К., 1995; Кулиш Е. А., Плотников А. В. Экономическая геология марганцевых руд. К., 2007.

У. М. Селівачова

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
У. М. Селівачова . Нікопольський марганцеворудний басейн // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=74441 (дата звернення: 26.10.2021)