Нікулін Юрій Володимирович — Енциклопедія Сучасної України

Нікулін Юрій Володимирович

НІКУ́ЛІН Юрій Володимирович (Никулин Юрий Владимирович; 18. 12. 1921, м. Демидов, нині Смолен. обл., РФ – 21. 08. 1997, Москва) – російський кіноактор, цирковий артист та режисер, культурно-громадський діяч. Нар. арт. СРСР (1973). Герой Соц. Праці (1990). Учасник 2-ї світ. вій­ни. Держ. та бойові нагороди. Закін. школу-студію розм. жанрів при Моск. цирку на Цвєтному бульварі (1950). Від 1948 працював у цьому цирку: виступав у клоун. групі під кер-вом Карандаша, від 1950 – у дуеті з М. Шуйдіним, від 1981 – гол. реж., від 1984 – дир.-худож. кер. 1993–97 вів гуморист. телепрограму «Білий папуга». 1958 дебютував у кіно епізод. роллю у фільмі «Дівчина з гітарою» (реж. О. Файциммер, «Мосфільм»). Герої Н. – комед.-ґротеск., ліричні, драм., добродушні та безпосередні. Серед найвідоміших ролей у кіно – Клячкін («Непіддатливі», 1959, реж. Ю. Чулюкін), Балбес («Пес Барбос і незвичайний крос», за гуморескою С. Олійника «Пес Барбос і повчальний крос»; «Самогонники»; обидва – 1961; «Операція “И” та інші пригоди Шурика», 1965; «Кавказька полонянка, або Нові пригоди Шурика», 1967), Горбунков («Діамантова рука» (1968), Двірник («12 стільців», 1971; усі – реж. Л. Гайдай, «Мосфільм»). Н. – виконавець драм. ролей у фільмах «Коли дерева були великими» (Йорданов, 1961, реж. Л. Куліджанов, Центр. кіностудія дит. та юнац. фільмів ім. М. Горького), «До мене, Мухтаре!» (Глазачов, 1965, реж. С. Туманов), «Старики-розбійники» (М'ячиков, 1972, реж. Е. Рязанов), «Вони воювали за Батьківщину» (Некрасов, 1976, реж. С. Бондарчук), «Опудало» (Дід Олени, 1983, реж. Р. Биков; усі – «Мосфільм»), «20 днів без вій­ни» (Лопатін, 1978, реж. О. Герман, «Ленфільм»). Автор кн. «Искусство клоунады» (Москва, 1969, спів­авт.), «Почти серьезно…» (Москва, 1979), «10 троллейбусов клоунов» (кн. 1–2, Самара, 1993), «Анекдоты от Никулина» (Москва, 1997). Встановлено па­м'ятники Н. у Москві (2000), Тюмені (2002), Пермі (2010), Демидові, Курську, Сочі (усі – 2011), Іркутську (2012; усі – РФ). Його ім'я присвоєно Моск. цирку на Цвєтному бульварі (1996), Моск. школі цирк. мист-ва (2001; при ній 2006 відкрито Мемор. музей ім. Н.). 2016 знято д/ф «Юрій Нікулін. Великий смішний». 2018 його ім'ям названо вулицю Мос­кви.

В. М. Войтенко


Покликання на статтю