Ніжинський район — Енциклопедія Сучасної України

Ніжинський район

НІ́ЖИНСЬКИЙ РАЙО́Н – район, що знаходиться у південній і центрально-східній частинах Чернігівської області. Ме­жує із Сум. і Київ. обл.

Н. р. утвор. 1923 у складі Ніжин. округи (розформована 1930) Черніг. губ. (ліквід. 1925) з Ніжин., Талалаїв., Липоворіз. і Дорогин. волостей. Відтоді й донині функції райцентру виконує м. Ніжин (від 1940 – обл. значення). Окремо існували Веркіїв. (1923–30) і Лосинів. (1923–31 та 1935–62) р-ни. Під час реформ 1930 і 1959 до Н. р. приєднували села Комарів. р-ну, що двічі ліквідовували. У лютому 1932 Н. р. відійшов до Київ., у жовтні того ж року – Черніг. обл. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. 1935 деякі села, що входили до Н. р., було передано до новоствореного Куликів. р-ну. Від вересня 1941 до вересня 1943 – під нім. окупацією. 14 жовтня 1943 військ. ешелон з чехословац. воїнами на ст. Яхнівка зазнав нищів. удару ворожої авіації (загинули 54 бійці; від 1973 діє Істор.-краєзн. музей укр.-чес.-словац. дружби, с. Світанок). На Ніжинщині відзначилися Герої Рад. Союзу П. Козлов, В. Кошелєв та ін. 1965 вилучено Грабів., Дроздів., Жуків., Орлів. і Салтиково-Дівиц. та включено Данин., Терешків. і Шатур. сільс. ради. У різні роки за наказом парт. кер-ва перейменували низку сіл, зокрема Британи на Дуболугівку, Веркіївку на Вертіївку, Мильники на Григорівку (2016 істор. назву повернули), Почекину Станцію на Велику Дорогу, Синяки на Григоро-Іванівку (від 2016 – Ніжинське), Химо-Рябушино на Перебудову. 2016 також декомунізували назви 2-х сіл, що були засн. у рад. період, – Радгоспне на Яблуневе та Червоний Шлях на Станцію Лосинівську.

У 2-й пол. 2010-х рр. утвор. 3 об'єднані територіал. громади: 1 селищну – Лосинів. (з Лосинів. селищ. і Вікторів., Сальнен., Терешків., Шатур., Шняків. сільс. рад; 189,82 км2, 6221 особа; смт Лосинівка та 9 сіл); 2 сільс. – Вертіїв. (з Вертіїв., Березан., Великокошелів., Малокошелів., Дуболугів., Заньків., Черняхів. сільс. рад; 470,61 км2, 5800 осіб; 17 сільс. насел. пунктів, зокрема й 1 с-ще; див. с. Заньки) і Талалаїв. (з Талалаїв., Безуглів., Великодоріз., Ніжин. сільс. рад; 251,97 км2, 4938 осіб; 15 сіл, зокрема й Курилівка та Талалаївка). 2018 Кунашів. сільс. рада (62,5 км2, 524 особи, 3 села) увійшла до складу Ніжин. міської об'єднаної територіал. громади. На поч. 2020 окремо продовжували функціонувати 12 сільс. рад: Бурків. (1 село, 31,68 км2), Галиц. (відповідно 2 і 67,7), Данин. (1 і 37,1), Колісників. (2 і 52,3), Крутів. (4 і 75,68), Кукшин. (2 і 80,8, див. Кукшин), Липоворіз. (1 і 26,4), Перебудів. (3 і 35,6), Перемоз. (5 і 46,7), Переяслів. (1 і 23,05), Світанків. (3 і 23,9), Стодольська (2 і 48,06).

За переписом насел. 2001, проживали 36 506 осіб (складає 80,1 % до 1989): українці (98,33 %), росіяни (1,28 %), білоруси (0,15 %), вірмени, поляки та ін.; станом на 1 січня 2019 – 26 246 осіб. 2020 Н. р. укрупнено шляхом приєднання насел. пунктів Бахмац., Бобровиц., Борзнян. та Носів. р-нів. Пл. збільшилася з 1514 до 7221,8 км2. Нині мешкають 224 788 осіб. Є 17 територіал. громад: 6 міських – Ніжин. (110,6 км2, 68 852 особи, 1 місто та 4 села), Батурин. (446,8 км2, 7281 особа, 1 місто та 20 сіл), Бахмац. (713 км2, 29 929 осіб, 1 місто та 38 сіл), Бобровиц. (1088,2 км2, 25 181 особа, 1 місто, 1 с-ще, 39 сіл), Борзнян. (550,2 км2, 15 961 особа, 1 місто та 21 село), Носів. (548,9 км2, 19 938 осіб, 1 місто та 20 сіл); 2 селищ. – Дмитрів. (325,9 км2, 5171 особа, 1 смт, 1 с-ще, 13 сіл), Лосинів. (362,3 км2, 9929 осіб, 1 смт і 19 сіл); 9 сільс. – Вертіїв. (704,8 км2, 8240 осіб, 1 с-ще та 16 сіл), Височан. (269,5 км2, 4383 особи, 1 с-ще і 14 сіл), Комарів. (426,3 км2, 4651 особа, 1 с-ще та 14 сіл), Крутів. (291,4 км2, 3651 особа, 14 сіл), Макіїв. (245,5 км2, 3640 осіб, 19 сіл), Мрин. (350,9 км2, 4171 особа, 7 сіл), Новобасан. (326,7 км2, 6254 особи, 1 с-ще та 12 сіл), Плисків. (226,5 км2, 2716 осіб, 5 сіл), Талалаїв. (234,3 км2, 4840 осіб, 15 сіл).

Лежить у межах Придніпровської низовини. Тут проходить умов. розподіл природно-кліматич. зон: на Пд. – лісостеп, північніше Ніжина – Чернігівське Полісся. Відповідно у пд. зоні переважають чорноземи лугові та чорноземи опідзолені з родючістю 66–72 бали, у пн. зоні – дерново-середньопідзолисті ґрунти з родючістю 41–56 балів. У пд.-зх. частині Дніпровсько-Донецької западини – геол. структура Ніжинська депресія. 1936 утвор. Ніжин. ліс. госп-во, що нині об'єднує Дроздів., Мрин., Іржав., Кобижчан., Вертіїв., Коляжин., Новоселиц. і Носів. лісництва та обслуговує 47 614,4 га лісу.

Осн. породи: сосна, береза, дуб, осика. Річки бас. Дніпра, найбільша – Остер. Розвідано поклади цегельно-черепич. сировини, буд. піску та торфу. Тер. і об'єкти природно-заповід. фонду: заг.-держ. значення – заказники Середовщина (ботан., 288 га), Кравчукове болото (гідрол., 172 га); місц. – регіон. ландшафт. парк «Ніжинський» (6122,69 га), заказники Боромики (540 га), Зайцеві сосни (477 га), Луки (243 га), урочища Луб'ян­ка (438 га), Лисарівщина (544 га), Твани (767 га; усі – ботан.), Гранівське (27 га), Колісниківський (77 га), Переходівський (318 га), Ракове (14 га), Совине, Сухе (обидва – по 13 га), Черняхівський (106 га; усі – гідрол.), Чирвине (ландшафт., 4,3 га), заповідне урочище Ветхе (46 га), пам'ятка природи Дуб багатовіковий (ботан., с. Липів Ріг).

Серед залізнич. ст. – Вертіївка, Липів Ріг, Лосинівка. На лінії Бахмач–Ніжин за 3 км від с. Крути діє проміжна ст. Крути (с. Пам'ят­не), що до 1920-х рр. була вузловою, а 16(29) січня 1918 стала місцем бою загону юнкерів 1-ї Київ. юнац. школи ім. Б. Хмельницького й 1-ї сотні студент. куреня зі 6-тисяч. більшов. військом. Серед найбільших підпр-в – Ніжинський консервний завод (розташ. у Ніжині, сировину постачає агроцех «Переяслівка» з с. Переяслівка) та Лосинів. маслосирзавод (виробляє тверді сири, масло, сухе молоко, сироватку). Вирощують зерн. і тех. культури та виробляють молоко й м'ясо.

У Н. р. (станом на 2019) – 5 закладів дошкіл. освіти та 21 заклад заг. серед. освіти (зокрема 10 навч.-вихов. комплексів «школа-дитсадок» і 11 заг.-осв. шкіл різних ступ.); рай. (Талалаївка) та 3 сільс. Будинки культури, 24 клуби, 21 б-ка, рай. дит. школа мист-в (Талалаївка) та її філії в Лосинівці, селах Безуглівка, Вертіївка, Галиця, Крути, Липів Ріг, Ніжинське, Черняхівка; центр. рай. лікарня, центр первин. мед.-сан. допомоги (входять: 6 амбулаторій заг. практики сімей. медицини, 1 фельдшер.-акушер. і 42 фельдшер. пункти). Події та заходи, що відбуваються в р-ні, висвітлює міськрай. г. «Ніжинський вісник». На базі Ніжин. рай. Будинку культури функціонують ансамбль троїстих музик «Перець», молодіж. ансамбль «Калинонька з перцем», родин. ансамбль «Золоте перевесло» (усі – нар.), хореогр. колектив «Полісяночка» (зразковий). 2019 діяли 46 реліг. громад, з них 36 православ. і 10 протестант. (християн віри євангельської – 5, євангел. християн-баптистів – 4, свідків Єгови – 1). Пам'ятки арх-ри: нац. значення – Михайлів. церква у с. Безуглівка (1805–35); місц. – Микол. церква у с. Вертіївка (1887), Костянтино-Оленів. церква у с. Ніжинське (1860), Михайлів. церква у с. Шатура (1870-і рр.).

Є 53 па­м'ятки історії. Виявлено 130 па­м'яток археології (доби бронзи, заліз. віку, черняхів. культури, давньорус. часу та ін.), з них найбільшу кількість у Лосинівці, селах Безуглівка, Березанка, Бідин, Велика Дорога, Велика Кошелівка, Вертіївка, Галиця, Данина, Зруб, Кунашівка, Леонідівка, Липів Ріг, Лустівка, Мала Кошелівка, На­у­мівське, Низи, Ніжинське, Пе­реяслівка, Сальне, Талалаївка, Шатура. Нац. значення мають курганні групи 2–1 тис. до н. е. «Близнюки» (побл. с. Богданівка) та «Висока могила» (побл. с. Курилівка).

Серед видат. уродженців – філософ, педагог, акад. АПН СРСР та НАПНУ І. Зязюн (с. Пашківка; від 2017 діє його мемор. музей-садиба), літературознавець, перекладач, громад. діяч, дійс. чл. НТШ І. Кошелівець (с. Велика Кошелівка), літературознавець А. Лебідь (с. Вертіївка), літературознавець, журналіст, видавець М. Ти­мошик (с. Данина), педагог, економіст, громад. діяч В. Галета (с. Галиця), економіст О. Кочерга (с. Черняхівка), лікар-гігієніст В. Динник (с. Шатура), лікар-епідеміолог, мікробіолог С. Клюзко (с. Вертіївка), лікар-терапевт І. Латогуз (с. Велика Дорога), лікар-ендокринолог П. Павлюк (с. Галиця), акушер-гінеколог М. Солонець (с. Талалаївка), вчений-агрохімік В. Копілевич (с. Яхнівка), вет. лікарі О. Манжос (с. Бур­ків­ка), В. Чумаченко (с. Сальне), зоо­лог Л. Рековець (с. Бобрик), правознавець, громад. діяч І. Корноухів (с. Крути), історики М. Багмет (с. Велика Дорога), І. Кошарний (Лосинівка), історик, журналіст, публіцист О. Суярко (с. Вертіївка), математик О. Мазко (с. Кукшин); письменник, громад.-політ. діяч Ю. Мушкетик (с. Вертіївка), письменник-гуморист В. Коваль (с. Гармащина), письменник, літ. критик, громад.-культур. діяч О. Кониський (с. Переходівка), письменники А. Левенко (с. Безуглівка), М. Руденко (Лосинівка), журналіст, письменник В. Голобородько (с. Галиця); архітектор Г. Занько (с. Заньки); майстер нар. мист-ва Г. Василенко (с. Кукшин), живописець С. Дерека (с. Переяслівка), художник театру Ф. Лучко (с. Талалаївка); актриса, співачка, нар. арт. УСРР М. Заньковецька (с. Заньки; від 1964 діє Заньковецької М. К. Заньківсь­кий меморіальний музей), співачка, нар. арт. України А. Кудлай, режисер, педагог, засл. арт. України М. Єдомаха (обоє – Лосинівка); спортсмен (самбо, дзюдо), тренер Я. Волощук (с. Липів Ріг); голова Верх. Суду України В. Бойко (с. Кропивне); військ. діячі, Герої Рад. Союзу М. Кирпонос (від 1960 діє Кирпоноса М. Вертіївський історико-меморіальний музей), Ф. Яловий (обидва – с. Вертіївка); учасники 2-ї світ. вій­ни, Герої Рад. Союзу П. Гавриш (с. Велика Дорога) та Ю. Мазний (с. Велика Кошелівка). У с. Шняківка поховано педагога, письменника, перекладача 19 ст. П. Морачевського, у с. Крути – письменника, перекладача, літературознавця І. Качуровського.

Літ.: Петрик В. Єдина наша, рідна Данина: Істор.-краєзн. нарис. Чг., 1999; Барановський М. О., Барановська О. В., Смаль І. В. та ін. Ніжинщина: Навч. посіб. Ніжин, 2004; Голодомор на Ніжинщині: Істор.-публіцист. зб. Чг., 2009; Дорогінська О. М. Терешківка – надійний мій причал: Істор.-краєзн. нарис. Ніжин, 2010; Вощевська М. Мій край: люди і долі. Х., 2012; Дорогінська О. М. Між Бабою та Галкою, або На галицьких просторах Сіверщини: Істор.-краєзн. нарис. Т. 1–2. Ніжин, 2017; Бойко М. Ф. Моє село – моя колиска. К., 2017; Тимошик М. С. Село. Т. 1–2. К., 2017–18; Безпалий Г. М. Переяслівка з глибини віків і донині: Істор.-краєзн. нарис. Ніжин, 2018.

Є. Г. Нечваль

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
Є. Г. Нечваль . Ніжинський район // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=74492 (дата звернення: 23.10.2021)