Ночовники — Енциклопедія Сучасної України

Ночовники

НОЧО́ВНИКИ – родина гончарів. Народилися й померли у с. Міські Млини, нині Полтав. р-ну Полтав. обл. Семен (1-а пол. 19 ст. – 1894) робив гончар. посуд; під час голоду 1892–93 був змушений жебракувати. Остап Семенович (Начовник, Ночовник-Носик, Ночівник; 1853 – 1913) – гончар-скульптор. Мав самобут. оригін. талант; його творчість – унікал. явище в історії укр. нар. мист-ва. Створював скульп­туру, декор.-ужитк. і декор. посуд (глечики, тикви, чайники, миски), посудини для напоїв у вигляді баранів, левів і півнів, кальяни, куришки, курильниці, свічники, дрібну пластику, квітники, каміни із зображенням козака-характерника, скульптурки «Козак на коні з трьома головами» і «Дівчина з кошиком». Формал. вирішення творів принципово відрізняється від виробів ін. місц. майстрів. Своєрідності досягнуто завдяки зіставленню різновеликих об'ємів та пластич. доповнен­ням. Великі за розміром вироби мають надзвичайно складні вибагливі форми, що ніби «приховують» функціонал. призначення речі. У декорі переважають характерні наліпи – багатопелюсткові розети з ритуванням і завит­ки, що створюють багату гру світлотіні, ілюзію вібрації поверхні, сприяють переходу однієї пластич. маси в іншу. Іноді на свічниках використовував зображення людської постаті. Птахи мають ускладнений силует із варіантами у вирішенні тулуба, шиї, хвоста, голови. Підставки з'єднано з тулубом завитками, своєрід. «балясинами», крученими наліпами або широкою ніжкою із завитками. Вироби вкрито прозорою, зеленою або темно-брунат. поливою; розпис лише зрідка доповнено наліпами. Технікою під­полив'яного малювання володів доволі вправно, це засвідчує декор столового посуду, що складається з рослин. і геом. мотивів, збагачених дріб. «накапуванням». Творчість є своєрід. проекцією стилю модерн у поєднанні з барок. традиціями, що вияви­лося у живописності композицій, побудов. на зіставленні гнучких ліній, у частковому порушенні симетрії, своєрід. фіксації руху пластич. мас. Маючи неабиякий природ. хист та відчуваючи вимоги замовника (Полтав. губерн. земства), він почав працювати індивідуально і став справж. художником, тоді як менш обдаров. майстри еклектично поєднували різні впливи. Як нар. майстер розробив низку прийомів, своєрід. канонів, що повторюються, варіюючись, у різних роботах. Неповторність манери зумовила велику популярність його гончар. пластики, що експонувалася на укр. і міжнар. виставках (зокрема у Франції). Його твори придбані музеями Полтави, Києва, С.-Пе­тербурга, представлені у Парижі. Деякі вироби зберігаються у НМУНДМ (Київ), Полтав. худож. і краєзн. музеях, Рос. етногр. музеї у С.-Пе­тербурзі. Оврам Остапович (1870 – 1928) розмальовував посуд. Гончар. справі навч. у батька, з яким виконав частину робіт. Працював під впливом укр. стилю (нац. варіант модерну). Створював глечики, тикви, чайники, декор. тарелі, кухлі, тарілки, іграшки тощо, оздоблені підполив'яним малюванням із використанням рослин. барок. мотивів, що запроваджувало Полтав. губерн. земство у творчість опішнян. гончарів через земські майстерні. Твори експонували на Київ. кустар. виставці 1906 (бронз. медаль); зберігаються у НМУНДМ, Полтав. краєзн. музеї, Рос. етногр. музеї у С.-Пе­тербурзі. Його дружина Марфа (2-а пол. 19 ст. – 1920-і рр.) розмальовувала вироби свого чоловіка в техніці під­полив'яного контур. малювання. Прийом. син майстра Мацко Григорій Васильович (1912, х. Зайці, нині с. Вільхове Полтав. р-ну – 1933, с. Міські Млини) робив простий посуд – теракотовий і полив'яний (горщики, глечики, макітри), мальов. миски, посуд, прикрашений підполив'я­ним контур. малюванням. Трагічно загинув під час голодомору. З роду Н.: Федір (? – ?) – гончар-скульптор, жив у 1-й третині 20 ст. Виробляв декор. вази, свічники, куришки, фігур. посуд. Експонент виставки 1920 у Харкові.

Літ.: Зарецкій И. А. Гончарный про­мыселъ въ Полтавской губерніи. П., 1894; Лащук Ю. Феномен Остапа Ночовника // Живописна Україна. 1992. № 1–2; Клименко О. Творчість Остапа Ночовника і проблема інновацій у народному мистецтві // Регрес і регенерація в нар. мист-ві. К., 1998; Її ж. Остап Ночовник // Нар. мист-во. 1999. № 1–2.

В. М. Ханко, О. О. Клименко


Покликання на статтю